Автор білборда "Взнала, що внук голосував за "Регіони" – переписала хату на кота" збирається його поновити
Жінку і доньку відправив в іншу область. Сам додому навідуюся регулярно. Сусіди кажуть, що ніхто в них про мене не розпитував. На дошці оголошень райвідділу я вишу, а повістку міліція мені не вручає, бо немає за що. Тому просто дзвонять по знайомих – так шукають. Уточнив, чому. Виявляється, через розтрату майна, коли я був головою Єлизаветівської сільради у 2010–2011 роках. Сума збитків – 4,5 тисячі гривень. Офіційна версія в них поки що така.
Без висунення звинувачень не можна людину оголосити в розшук. У мене є довідка з інформцентру за 17 липня для ЦВК, що я не в кримінальному розшуку, не судимий і ні по якій кримінальній справі не проходжу. А 30 липня – опа, я – в розшуку. В той час висів уже наш перший білборд: "Ми крадемо і брешем, а ви оберіть нас ще". Він з'явився один-єдиний, зате найбільший у Дніпродзержинську – 9 на 6 метрів. Це улюблене місце "регіоналів" і всіх чиновників, обласних і міських. Люблять там висіти, а я для них – знахабнілий хлопчик, який зайняв їхнє місце. Зафрахтували борд ми заздалегідь, як відчували. Кандидатів від влади випередили на тиждень. Зараз борд нам обходиться в 3 тисячі гривень на місяць. З рекламним агентством розмова була така: 2,5 тисячі – і ми узгоджуємо з ними свою рекламну концепцію, або 3 – щоб вони взагалі не втручалися. Ми погодилися на 3 тисячі.
За моєю інформацією, політика обласної влади – дуже жорстка. Нагрузили це рекламне агентство, директорці наказали все заперечувати. Мені розказали, що жінку після розмови з високопосадовцем забрала "швидка". Тепер вона боїться говорити на цю тему.
Головний власник щитів, до речі, "регіонал" – директор нашого, у Дніпродзержинську, ЦУМу. Бізнес він втратити не хоче, а це агентство – посередник між нами. Тепер всім дана неофіційна команда в жодному разі не вішати таких білбордів по області. Хто розмістить – поплатиться конструкцією. Договір між рекламним агентством і мною не розірваний, постараюся на днях той борд ще раз повісити. Побачимо, є в нас цензура чи нема, і хто що робитиме.
Коли я 2010-го балотувався на голову сільради, теж робив подібні креативні речі. По дзвінку прокурора тоді все познімали, а гроші мені частково повернули. Цього року, розуміючи відповідальність усіх, у договір вніс пункт: якщо в односторонньому порядку його розривають, то мені платять штраф 3 тисячі гривень на день – аж до закінчення всієї судової тяганини. Угода оформлена на мою довірену особу, бо зі мною бояться мати справу. За великим рахунком, проблема в тому, що влада не розуміє гумору.
За два індики й гуся виробив собі заднім числом квиток Партії регіонів – з 2004 року. А своєму другу – з 2003-го
Борд "Взнала, що внук голосував за "Регіони" – переписала хату на кота" ми вивісили на тому самому місці, що й попередній, про злодіїв та брехунів, увечері у п'ятницю, 10 серпня. Він провисів суботу, а в неділю замалювали верхній напис, залишили тільки "Переписала хату на кота". Але галас уже пішов, і в середу його заклеїли повністю. Мене ця ситуація веселить. Якщо людина не розуміє гумору – це неповноцінна людина. Якщо влада не розуміє – отже, неповноцінна влада. Там нема заклику голосувати за якусь політичну силу, це просто моя особиста думка. Якщо ми у правовій державі, то в разі, коли щось когось не влаштовує, – хлопці, прошу дуже, звертайтеся до суду. А пред'явити мені нема чого, бо перед тим, як закинути це в мережу, ми радилися не з одним десятком юристів.
Кота ми мали кілька варіантів, вибрали один. Я не сам працюю, маю гурт однодумців. Ми цю картинку в неті показували вже місяці чотири тому. Дивилися на реакцію. Інтерпретацій було багато. Вирішили її вивісити не в віртуальному світі, а наживо. І виявилося, що король – голий. Страх. Вирішив поширювати листівку по всій Україні, будь ласка. Авторського права дотримуватись не вимагаю.
Мені люди звідусіль шлють фотографії бордів, які висять по дню-два, про них Україна дізнатися не встигає. Стосовно російської мови, наприклад. Уже дійшло до точки кипіння. Отримав пропозицію надрукувати з котом футболки. Щоб усі, хто не згоден із владною політикою, прийшли в них на вибори.
Погрожують: "Мальчік, тобі за це треба буде відповісти". Я кажу, що не курю, не п'ю, наркотиків не вживаю. Якщо заарештують, моє здоров'я не має від того погіршитися.
Колись я сам був членом Партії регіонів. Квиток надбав 2010 року перед виборами до місцевих рад. Хлопці в погонах попередили: "Максиме, не матимеш партквитка – на голову сільради не пройдеш. Є негласна вказівка таких не пускати". І я за два індики й гуся виробив собі заднім числом квиток Партії регіонів – з 2004 року. А своєму другу – з 2003-го. Нас пробили по всіх комп'ютерних базах. А коли на посту голови сільради виступив проти земельної реформи, а головне – медичної, тоді мене за розпорядженням керівника області "почистили" з партії за 24 години.
Коли ввели ту гімняну медреформу, в мене "уазик", який обслуговує село, замість 20 літрів на добу став отримувати 2 літри. Я про це сказав керівнику області 4 лютого 2011 року. Він мене не почув. А 6 лютого в селі помер хлопець. У нього епілепсія, а "швидка" не приїхала, бо нема бензину. От вам і реформа. Мене настирливо просили не говорити, що я в присутності 100 людей повідомляв про це керівництву області. Коли приїжджали агітувати за земельну реформу, я зібрав ветеранів війни, вчителів, лікарів. Вислухали ми тих емісарів, почали задавати запитання – люди неспроможні відповісти. Наприкінці я попросив проголосувати за земельну реформу. Хто за? Ніхто. Хто проти? Одноголосно.
Будь-яку реформу – пенсійну, медичну, земельну, мовне питання – треба обговорювати, а потім виносити на референдум. Бо це все – питання національної безпеки.
Виконувати обов'язки голови сільради я взявся 10 листопада 2010 року, а 22 вересня 2011-го був відсторонений рішенням депутатів. На мою думку, незаконним. На роботу мене місяць не пускали воєнізовані працівники ДСО. Досі суджуся за це. Але мені не соромно. Таку довіру завоював за 10 місяців! Із 2570 жителів села Єлизаветівка 1864 поставили підписи під відкритим листом до президента, вимагаючи переобрання сільради. Реакції – ніякої.
Не знаю, як де, а в нашому регіоні зараз усіх кандидатів у депутати узгоджують із губернатором. Я – єдина неузгоджена кандидатура. "Мало того, що вішає білборди, то ще й наважився піти в кандидати", – десь так влада це бачить.
Мене спочатку у своїх списках вивішував Кличко, але після якихось анонімних скарг підтримувати відмовився. З мого міста написали йому люди – президент федерації боксу, ветеранські організації, що за мене ручаються. Але вибір вже зроблений.
Коли з "Ударом" були переговори, приходив парєнь, пропонував мільйон гривень за заміну мене на будь-якого іншого кандидата. Область відмовилася, місто відмовилось, а Київ за два дні до з'їзду вирішив, що – "до побачення". Але я руки не опускаю. Для мене зараз діяти – це як купити лотерейний білет і не мучитись, або не купити і мучитись усе життя.
2 
1
Комментарии