У середині ХІХ ст. жив у Харкові квартальний поліцейський Стуколкін. Його дружині самій було важко і куховарити, і доглядати п'ятьох дітей, і бігати по крамницях. Тож Стуколкін узяв їй помічницю Дашу, 16-річну селянку з передмістя.
Невдовзі та захворіла на лихоманку. Зазвичай, якщо занедужувала прислуга, її позбувалися й брали іншу. Але Стуколкін не викинув хвору на вулицю. Навпаки, покликав до неї лікаря. Він прописав Даші пити настоянку з листя бузку. Не допомогло. Дівчина пішла до знахарки. Та дала їй крило летючої миші й наказала носити в спеціальному мішечку на грудях. Запевнила, що це найсильніший засіб від лихоманки. Але хвороба не відступала.
Одного разу до Стуколкіна попросився переночувати чернець, який збирав гроші для монастиря. Побачив бліду й худу Дашу.
- Що, ця дівиця, бачу, страждає? - спитав у господарів.
- Та вже третій місяць лихоманка її мучить, - зітхнув Стуколкін. - І їй горе, і нам біда без прислуги.
- У нас у монастирі лихоманку кропивою лікують. Нарвуть пучка зо два та й висічуть хворого. І недугу як рукою зніме!
Де ж узяти кропиви на початку зими? Стуколкін вирішив, що суть лікування кропивою в тому, щоб викликати посилений прилив крові до "п'ятої точки". Виходить, що кропиву можна замінити різками. І коли в Даші стався черговий напад хвороби, квартальний повів служницю до поліцейської дільниці й там у хліві з допомогою двох пожежників висікли її по повній програмі.
На крики хворої збіглися інші поліцейські на чолі з поліцмейстером Серебряковим.
- Ех ти, йолопе! - нагримав начальник на Стуколкіна. - Тебе би, телепня, отак полікувати!
Але за три дні сталося диво - Даша одужала. Звістка про нову панацею від хвороб швидко облетіла місто. До квартального почали звертатися люди з різними болячками. До всіх них "народний цілитель" застосовував універсальне ноу-хау - різки. Чи завжди таке лікування допомагало, невідомо. Але жодного разу ніхто на нього не поскаржився.
Інколи городяни направляли до Стуколкіна свою челядницю, яка проштрафилася, й просили "полікувати їй лихоманку". Платили за послугу, як за виклик лікаря. Квартальний почав заробляти стільки ж, скільки його шеф - поліцмейстер Серебряков.
Одного разу до "цілителя" прийшла вагітна. Звернулася з проханням допомогти їй, бо вже несила було терпіти якусь болячку. Стуколкін відклав усі справи й повів її до сараю. Але "прописав" таку порцію різок, що жінка передчасно народила й померла.
Самозваного "лікаря" заарештували його ж колеги по дільниці. Відкрили кримінальну справу. А невдовзі припинили - "за відсутністю складу злочину". Повернули все так, ніби потерпіла прийшла до поліцейської дільниці в якійсь справі, раптом у неї почалися пологи, під час яких померла. А квартальний Стуколкін, мовляв, намагався її врятувати. В'язня відпустили. З роботи його не звільнили, проте категорично заборонили лікарювати. Довелося чоловікові знов утримувати родину на саму зарплату.
3 
1
Комментарии