Широко розрекламована "Врадіївська хода" до Києва, організована партією "УДАР" – характерний приклад безпомічності так званої опозиції. За допомогою журналістів та Інтернету в Україні визріла справді передреволюційна ситуація. Народні маси остаточно готові до насильницького опору міліціонерам – головній опорі режиму. "Опозиційні" парламентські партії... не готові брати владу, яка падає їм до ніг.
Заворушення на Миколаївщині справдили наші прогнози: повстання можливе лише в провінції й не буде пов'язане з виборами. Працівники "Агрофірми Корнацького" пішли з кулаками та дошками на вогнепальну зброю. Мешканці десятитисячної Врадіївки загнали в кут райуправління МВС з його бронежилетами та автоматами. Причини й обставини – типові для провінційної України. Система "перевертнів у погонах" не здатна припинити своє криваве свавілля хоча б на тиждень. Про це свідчать щоденні новини з інших регіонів. Водночас провінційним українцям немає чого втрачати. Вони безробітні, придушені безвихіддю й наркоепідемією.
Як використовують "опозиціонери" цей революційний момент? Тиждень ведуть відчайдушних активістів "ходою" до Києва – найбільш благополучного регіону України. Прапор повстання проти "мусорів" несуть до міста, в якому міліції найбільше, а ненавидять її найменше. Врадіївська ніч навряд чи повториться в столиці, де міліції втричі більше за все населення Врадіївки. А щоби точно не повторилася, "опозиційні" депутати "заспокоюють" спробу штурму вже столичного, Святошинського райуправління. Наступного дня міліція поводиться так упевнено, ніби Врадіївки й не було.
Чим пояснити такі дії, окрім навмисного саботажу? Хворобливим егоїзмом столичних "опозиціонерів". Їх команди фізично не уявляють себе поза Києвом. Тому інстинктивно намагаються "перенести революцію" поближче до своїх офісів та аеропортів. Гламурна "опозиція" звикла займатися лише виборчими кампаніями, спираючись на оплачуваних професіоналів. Тож відмовляється організовувати безплатних і готових на все, але таких незвичних стихійних революціонерів.
Проте найжахливіше для "опозиції" – це власне знищення міліції. "Опозиціонери" говорять про зміну влади після виборів. Проте явно не хочуть брати на себе зміну системи МВС. З усієї картини міліцейського свавілля опозиціонерів турбує лише одне: "м'який" розгін "Беркутом" мітингів у обласних центрах. Але МВС – це не вертикаль гестапо, не політична жандармерія, спеціально створена Януковичем для боротьби з мітингами. Це некерована напівкримінальна спільнота. Вона уклала з владою неписаний договір: ви нам не заважаєте визискувати, ми стримуємо ваших політичних опонентів. Якщо "опозиція" не очолює народ у повстанні проти цієї спільноти – можливо, вона хоче продовжити цей договір після виборів-2015?
5 
1
Комментарии
60