Російська Федерація з 6 лютого 2014 року обмежила ввезення на свою територію цілого переліку продукції українських підприємств. Зокрема продукції торгових марок "АВК", "Конті", а також продукції ПАТ "Миронівський хлібопродукт". 29 січня 2014 року на внутрішніх митних пунктах РФ була розпочата тотальна перевірка української продукції та введені додаткові критерії по спрацьовуванню ризиків при розмитненні продукції походженням з України.
На жаль, у нас нічого об"єктивного в стосунках із РФ ніколи не було і немає. Ніколи економічні відносини з ними не були лише економічними, а завжди були переплетені із політикою. Зараз Росія в черговий раз хоче продемонструвати політичний тиск через економічні важелі, тому йде чергова хвиля торговельних обмежень, щоби Україна не рухалась в західному напрямку, не співпрацювала із "неугодними".
Цими кроками Російська Федерація псує ставлення до себе, як в середині країні, так і з боку зовнішнього світу. Такі нововведення помітять і в Європі, і в США. Через це, для самої ж Росії, можна розцінити таку позицію як недалекоглядну. Так поводяться не сильні країни, а слабкі. Москва поводиться як ображене дитя, бо Україна не все робить, що хоче Кремль.
На жаль, Київ ще жодного разу не реагував на численні торговельні конфлікти з Росією, хоча в міжнародній практиці прийнятий такий метод, як симетрична відповідь. Україна його не використовувала, так само як й інші методи. Якщо ж поглянути на структуру взаємної торгівлі (тобто які українські товари представлені на російському ринку і навпаки), то це практично товарна тотожність, якщо не брати до уваги енергоресурси. Ми продаємо продукти харчування, машинобудування у них, а вони - у нас. Якби Україна почала відповідати Росії тією ж монетою, це було би правильно.
Чому Київ так не робить? Українська влада не може відрізати політичну, ментальну, психологічну пуповину від пострадянського минулого. Окрім того, треба ще економічно бути менш залежними від російської сторони, особливо від газу та нафти.
Для українських олігархів це має бути теж певним сигналом, що російський ринок та партнери ненадійні та не прогнозовані. Саме тому вони, як мінімум, повинні серйозно зайнятись розширенням своєї експортної карти в світі, шукати нові ринки збуту та робити все можливе, щоби менше залежати від Росії.
Переконаний, що до повної заборони справа не дійде, бо об"єми взаємної торгівлі між нашими країнами складають близько 50 мільярдів доларів на рік. Це надто великі об"єми, скорочення яких не може собі дозволити жодна країна. Україна – не Грузія. Російсько-грузинські економічні відносини - це декілька сотень мільйонів доларів на рік, в той час коли україно-російські в рази більші.
Тобто, будуть постійні певні обмеження, але не повна заборона імпорту-експорту. Російському керівництву, вже з суто меркантильних економічних інтересів, стане розуму таке не робити. Це занадто серйозні втрати для всіх, бо в такому конфлікті не програє одна сторона. І взагалі, якщо на таку суму відбувається співпраця, то це відбувається лише тому, що вона взаємовигідна. Ніхто нікому нічого не нав'язує.
2 
1
Комментарии