9 січня міністр енергетики та вугільної промисловості Едуард Ставицький заявив, що наразі Україна планує призупинити імпорт газу в реверсному режимі з Європи та закуповувати блакитне паливо лише з Російської Федерації. За словами міністра, це мотивовано нижчою вартістю російського газу.
Те, що по факту відбулася відмова України від реверсного газу з Європи, означає повний розворот енергетичної політики країни від напрямку енергетичної незалежності до напрямку залежності від одного постачальника — Російської Федерації. Відбувся повний розворот політики, яка була попередні два роки, коли Україна з одного боку зменшувала об'єми закупівлі російського газу, а з іншого боку, намагалась знаходити інші джерела постачання газу, зокрема з Європи. Це була правильна стратегія. Але після підписання московських угод українська влада фактично відмовилася від неї. Тепер ми будемо діяти протилежно: більше купувати в Росії і відмовлятися від альтернативних джерел газу.
Така залежність від одного джерела газу надзвичайно погана не лише для економічної безпеки, але і для загальної національної політичної безпеки України. В даному випадку українці і українські підприємства стають заручниками цієї стратегії, бо енергетичний ринок в Україні монополізований і усі відповідні постачання здійснюються через "Нафтогаз". Тепер вся країна буде залежати від політичної та економічної волі кремлівського керівництва, яке буде цю ситуацію використовувати по максимуму.
Московські угоди засвідчують, що номінально йдеться про знижку з боку Росії. Але реально навіть український президент заявив, що ми будемо закуповувати більші об'єми газу. Це означає, що масштабну закупівлю здійснюватиме "Нафтогаз"(який потім продаватиме газ в Україні за вищою ціною— ред.), а платники податків будуть сплачувати за цю непотрібну різницю. Заробляти на ній будуть на половину кремлівські і на половину наші найвищі чиновники. Так завжди було. Всі знають, що за традицією країн СНД газовий бізнес країн - це бізнес президентів. Вони все вирішують, домовляються кулуарно на рік, а інші служби просто виконують. З нашої сторони "Нафтогаз", з їхньої - "Газпром".
Якщо порівнювати угоди з Європою і Росією, то перші мають суто економічний характер. Там йдеться про ціну, об'єми закупки і технічні умови того, як це фіксується і контролюється. Там повністю відсутня політична складова. Угоди з Російською Федерацією ніколи не були чисто економічними. Вони завжди супроводжувалися політичним здачами тільки з однієї сторони — зі сторони України. Безумовно, що це не фіксується, але прослідкувати це легко, коли ми бачимо у чиїх руках опиняються найпривабливіші і найліквідніші українські об'єкти.
Зокрема зараз проглядається те, чим ми будемо розплачуватися за Московські угоди. В бюджеті на 2014 рік є рядок "Доходи від приватизації", які закладені в сумі понад 17 млрд. гривень на цей рік. Для порівняння, в 2013 році від приватизації отримали 1,2 млрд гривень. Немає сумніву, що будуть виставлятися залишки об'єктів, які раніше були у списку тих, що не підлягають приватизації, або крупні інфраструктурні об'єкти на кшталт ГТС, портів. Конкурси будуть формуватися так, що переможцями стануть російські компанії, або їхні приховані структури.
Європа розуміє, що буде сильно залежати від енергопостачання з російської сторони. Вони вже мали свої "холодні зими", коли російська сторона перекривала постачання газу в Європу. Тому для себе європейські країни вже зробили запасні варіанти, підготувалися. А інтереси України після непідписання угоди про асоціацію з ЄС в кінці листопада відходять на другий план. І хоча політично вони заявляють, що двері відчинені, проте як мінімум на 2014 рік вони махнули рукою, бо це рік виборів у Європі, де всі будуть зайняті своїми виборчими кампаніями.
2 
1
Комментарии
37