Дехто говорить, що Третя світова війна вже почалася. Та навряд найближчим часом у світі почнеться повномасштабне збройне протистояння. В історії людства періодично виникали масштабні збройні конфлікти з метою перерозподілу сфер впливу - економічних, політичних, ідеологічних. Щоразу вони завершувалися спробою закріпити нову систему міжнародних відносин. Після Другої світової світ жив за Ялтинсько-Потсдамською системою. Але й вона припинила своє існування після розпаду СРСР та порушення біполярності світової політики. Хоча й лишила по собі чимало інструментів недопущення масштабних конфліктів, які діють донині. Це ООН, НАТО, різноманітні інститути міжнародного права. Думаю, наразі їх достатньо, аби запобігти новому світовому збройному конфлікту.

Відтоді не змінилася хіба що природа світової політики. Завжди були незадоволені світовим порядком країни. Тому сьогодні маємо справу з тим, що називають "гібридною війною". Світ - багатополярний, немає єдиного чи двох потужних центрів впливу: маємо США, ЄС, Росію, Китай. У кожного свої інтереси, кожен їх досягає по-різному. Але сьогодні перемагають не зброєю. Нові методи - це, по-перше, регіональні економічні об'єднання. Як от амбітний проект Тихоокеанського партнерства, де лідером є США та Азійський банк інфраструктурних інвестицій, який активно лобіює Китай. По-друге, "м'яка сила", що полягає у поширенні впливу своєї культури. Це, інститут Конфуція у Китаї, інститут Гете у Німеччині тощо. По-третє, інвестиційна експансія. Тут прекрасним прикладом також може слугувати Китай. Він, інвестуючи в країни Африки та Південно-Східної Азії, поширює свій вплив та здобуває підтримку цих країн. По-четверте, це неурядові організації та медіа. Як, наприклад "Раша Тудей" в Росії.

Конфлікт в Україні - це наслідок протистояння західного світу та Росії. І Захід сьогодні у більшій небезпеці, ніж за часів Холодної війни. Адже навіть під час Кубинської кризи 1962 року дії СРСР були обмежені Політбюро. Зараз же рішення приймає одна людина, яка має практично абсолютну підтримку російського суспільства. Водночас, російська еліта панічно боїться наступу західного світу. Завдяки неймовірній пропаганді цю думку поділяє і суспільство. Перемога Майдану в Україні означала для них перемогу США та наближення НАТО до їхніх кордонів. Думаю, Путін не хоче відновлювати Радянський Союз. Його мета - не допустити поширення західної ідеології та цінностей у Росії. Кремль боїться, що США своїми західними цінностями завоює світ і стане в ньому лідером. Тому, не маючи змоги впливати на світові процеси економічно, веде гібридну війну: мікс "м'якої" та "твердої" сили. Поєднує внутрішню та зовнішню пропаганду з нарощенням військової міці: до кінця наступного року військові витрати з російського бюджету зростуть втричі, порівняно з 2007 роком. Локальними точками цього протистояння спочатку стала Грузія, а тепер - Україна. Ще на прикладі Грузії Росія зрозуміла, що можна порушити норми міжнародного права і залишитися непокараною.

Припускаю, що конфлікти у світі - ідеологічні, економічні і політичні - триватимуть й надалі. Та сучасна система міжнародних відносин має не дозволити розгорнутися масштабному збройному конфлікту. Зрештою, він не вигідний нікому. Адже усі країни тісно пов'язані торгівлею та економікою.

×