2013 рік буде дуже активний. У ньому не буде, коли дрімати. Усі активні політичні сили будуть дуже задіяні у боротьбі двох протилежностей. З одного боку - Партія регіонів на чолі з президентом Януковичем, який продовжує концентрацію капіталів у своїй родині та крупних олігархів. А з другого боку залишаються мільйони людей, які одержують маленькі пенсії і не живуть, а виживають. Ця суперечність між купкою багатіїв і мільйонами населення України загострює радикалізм у суспільстві.
На тлі цієї радикалізації буде дуже гостра боротьба у Верховній Раді VII скликання. Бо опозиційні сили набагато сильніші, ніж у попередній. Вони будуть відстоювати інтереси України. Тому Партія регіонів із своїми антиукраїнськими союзниками, комуністами, будуть змушені трохи поступатися. Зараз у них не буде можливості приймати усі рішення за помахом руки Чечетова. Адже опозиція поставила як принцип, що кожен має голосувати сам. Для підприємців у Раді такі умови зовсім неприйнятні.
ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ: "У Януковича есть только один выход - договориться с Америкой и отпустить Юлю"
Максимально, чого вони зможуть добитися — голосування один раз на тиждень. Усю решту часу хочуть займатися своїми підприємствами. Присутність навіть один раз на тиждень відриває їх від бізнесу, тому вони будуть змушені поступатися перед опозиційними силами. Тепер законодавство буде не таке вороже й антиукраїнське, як його творили попередники. Це буде виправляти його у сторону захисту українських національних інтересів.
Боротьба відбуватиметься на двох фронтах: з одного боку, буде гостра боротьба у самій Верховній Раді. З іншого боку, дуже потужна сила буде за парламентом. Як голова Української республіканської партії, я впевнений, що і багато інших організацій виступають за розширення парламентської боротьби.
Парламентська опозиція, як така, що має вищий статус, має бути керівною силою у цій боротьбі. Адже вона представлена у вищому законодавчому органі. Але широка позапарламентська боротьба теж потрібна. Тому республіканська пратія виступає за створення різних організації і різні форми співпраці з патріотичними партіями, які мають виходити на демонстрації та протести. Необхідно використовувати усі можливі способи боротьби.
Громадські організації та окремішні середовища, наприклад, вчителів, теж мають включитися у цю боротьбу. Мене страшенно обурило, коли Верховна Рада ухвалила антиукраїнський мовний закон, то вчителі не організувалися і не вийшли на протест. Бо це, перш за все, стосується їх — вони матеріально зацікавлені в тому, щоб українська мова була і розвивалась. Тут вони проявили надзвичайну пасивність, бо навіть не взяли участь у протестах. Це свідчення того, що наш народ поки що пасивний.
Деспотизм привчив людей до пасивності. За 70 років комуністи своєю жорстокою деспотією вбили в людях громадянську активність і національну свідомість. Будь-який прояв чи активності громадянської, чи національної свідомості вів людину у Сибір, або на розстріл. Геноцид української нації зробив це з нами.
На жаль, 21 року незалежності виявилося недостатньо для того, щоб подолати цю пасивність. Тому, завдання опозиції полягає в тому, щоб пояснити, що владу нам тепер не присилають із Москви, а ми її формуємо самі. І виборчий бюлетень має величезну силу — його не можна продавати за кіло гречки.
Люди мають зрозуміти, що перш за все, ми самі несемо відповідальність за уряд. Тому потрібно бути активними і будь-що не давати фальсифікувати вибори.
3 
1
Комментарии
26