1866 року професор Київського університету Юлій Карлович Шимановський попросив керівництво медичного факультету відрядити його на чотири місяці на Шлезвіґ-Гольштейнську війну на німецько-данському пограниччі. Він спеціалізувався на військово-польовій хірургії й хотів випробувати в німецьких госпіталях розроблені ним новітні способи ампутацій. Факультет виділив гроші на місяць.
Шимановський спав годину-дві на добу, а бувало, й узагалі не лягав. Виснажився геть, але повернувся з ідеєю вдосконалення пилки для ампутацій. Розробив нові хірургічні інструменти. Його новації відзначили на Всесвітній виставці в Парижі 1867 року.
Надмірне навантаження далося взнаки - невдовзі по поверненні з війни професор виявив у себе пухлину біля правого плеча. Звернувся до свого колеги професора Володимира Караваєва. Той порадив терміново оперувати. І запросити корифея хірургії Миколи Пирогова.
Пирогов уже кілька років, як виїхав з Києва, жив на хуторі Вишня неподалік Вінниці, де відкрив власну клініку. На депешу Юлія Карловича відповів, що не може залишити щойно прооперованих пацієнтів. Натомість запросив хворого колегу до себе. Та стан здоров'я не дозволяв Шимановському здійснити таку поїздку. Тож він відправив до Вінниці свого приятеля-медика з проханням будь-що "вламати" Пирогова. Той повернувся сам. Тоді Караваєв відстукав телеграму до Дерпта (сучасне місто Тарту в теперішній Естонії) відомому хірургові Фрідріху Адельману. Просив якнайшвидше приїхати й прооперувати професора. Адельман вирушив до Києва, але дорогою застудився й залишився лікуватися в ризькому готелі.
Шимановський не мав іншого вибору, як збиратися на хутір Вишню. Але грошей на поїздку не вистачало. Відрядження приятеля до Пирогова, оплата дороги Адельманові та його тривале лікування в готелі влетіли професорові в копієчку. Та й у Вінниці поправлятися йому належало щонайменше два місяці. Юлій Карлович звернувся до рідного медичного факультету, який прославив своїми винаходами, із проханням надати йому 600 руб. матеріальної допомоги "для излечения болезни".
23 березня 1867 року рада медичного факультету розглянула прохання. Таємне голосування дало такий результат: дев'ять голосів "за", 15 - "проти". Ображений Шимановський негайно подав рапорт ректорові університету: "Имею честь донести Вашему Превосходительству, что я выздоровел от одержимой меня болезни".
Але то було неправдою. Його стан стрімко погіршувався. Караваєв змушений був сам оперувати Шимановського. Але ні ця, ні повторна операції покращення не дали - час був змарнований. За місяць Юлій Шимановський помер. Йому було 38 років.
4 
35413
Комментарии