Ексклюзивы
пятница, 08 марта 2013 15:00

(Не дуже) таємна дипломатія ХХІ століття

"Українці знані як народ, який ніколи не тратить шансу втратити шанс". Ці слова одного дипломата спадають на думку, коли читаєш українських авторів про перспективи вступу країни в Європейську Унію. Вони вже наперед називають три, п'ять, 10 причин, чому Україна не скористається з цього шансу.

На мою думку, існує лише одна принципова причина. І називається вона коротко – Тимошенко у в'язниці. Я не буду вдаватися в те, чи сидить вона там справедливо. І кого ще, окрім Ющенка та Януковича, туди варто посадити. Мене дивує, що за обговоренням цих деталей українці не бачать більшої картини.

Відповідно до цієї картини, у світі існують лише дві країни, де правлячий режим переслідував своїх опонентів-жінок. Це Бірма, віднедавна М'янма, та Пакистан.

Відправивши Тимошенко у тюрму, Янукович поставив Україну на один рівень із Бірмою й Пакистаном – тобто зробив її азійською державою. Саме так думає пересічний європеєць. І вже з тої ­одної причини не голосуватиме за вступ такої України в Європейську Унію.

Зрозуміло, що пересічний європеєць не лягає спати й не прокидається з думкою про Україну. Він заледве покаже її на карті. Але так само, як донедавна про Бірму у світі знали через ув'язнену Аун Сан Су Чжі, так само знання про Україну зводяться тепер головно до Юлії Тимошенко.

У світі існують лише дві країни, де правлячий режим переслідував своїх опонентів-жінок. Це Бірма, віднедавна М'янма, та Пакистан. Відправивши Тимошенко в тюрму, Янукович зробив Україну азійською державою

Пару місяців тому один знайомий західний професор читав у Києві лекцію про образ України у німецькомовній пресі під час Євро-2012. Він робив це на підставі тих імен чи фактів, які зустрічаються найчастіше. На першому місці, з великим відривом від решти, була Тимошенко.

Треба розуміти важливість саме німецькомовних медіа. Ні для кого не секрет, що нова об'єднана Німеччина є двигуном сучасної Європи. І чого схоче чи не схоче Берлін, того – зрозуміло, з усіма відповідними поправками – хотітиме чи не хотітиме Брюссель.

Донедавна Берлін бачив Україну лише в тіні Росії. Йому легше було розмовляти у Східній Європі з кимось таким, хто, на його думку, ­дорівнював ролі Німеччини в Європі Західній. Був дуже короткий час, зразу після помаранчевої революції, коли Берлін готовий був стати відкритим до Києва. Але в розмовах з Європою Ющенко вибрав найменш ефективну з усіх можливих риторик: Україну треба приєднати, бо їй загрожує Росія. Треба розуміти, що Європейська Унія ніколи не прийме до себе країну, яка тягне за собою проблеми взаємин із третьою державою – особливо якщо це Росія.

Ситуація змінилася з приходом Януковича. Парадоксальним чином він не зменшив, а збільшив європейські шанси України – бо, як виглядало, зняв напругу в стосунках із Москвою. По-друге, сталося те, чого ніхто поки що не може чи не хоче пояснити: Німеччина раптом дала "добро" на інтеграцію України в Європейську Унію. Поки що йшлося лише про економічну інтеграцію. Але ясно, що там, де говорять про економіку, політична інтеграція не за горами. Й останнє: рокіровка "­Медведєв-Путін" сильно зменшила русофілію Берліна. Треба було опинитися в Німеччині торік у березні, щоб побачити, як мас-медіа дерли лаха з надій Меркель, що Росія під Медведєвим змодернізується і злібералізується.

Берлін більше не дивиться на Східну Європу через кремлівські окуляри. Для України знову відкрилося вікно нагоди. І що робить у цих умовах Янукович? Правильно: садить Тимошенко у тюрму! Гіршого кроку важко собі уявити. Це гірше за злочин, це – дурість. Дурість само­задоволеного самодержавця, який ставить свою особисту примху вище державних інтересів. Ще й більше: після цього він урочисто обіцяє під час зустрічей із західними партнерами, що з огляду на важливість моменту він випустить ­Тимо­шенко з тюрми. І, як справжній господар слова, – хочу – дам слово, хочу – заберу, своєї обіцянки не дотримує.

Чи можна дивуватися, що Меркель терпіти не може Януковича? З достовірних джерел знаю, що принаймні ще рік тому справа ­Тимо­шенко перебувала під контролем німецького канцлера. Звичайно, не як найперша й найголовніша – але в числі першої десятки.

Мораль цієї історії проста: якщо головною причиною, чому Україна не скористається зі свого шансу євроінтеграції цього року, є ув'язнення Тимошенко, то головною умовою цієї інтеграції на майбутнє є усунення Януковича від влади

Сейчас вы читаете новость «(Не дуже) таємна дипломатія ХХІ століття». Вас также могут заинтересовать свежие новости Украины и мировые на Gazeta.ua

Комментарии

38

Оставлять комментарии могут лишь авторизированные пользователи

Погода