На побутовому рівні американці не привчені приймати раціональні рішення про купівлю нерухомості, взяття кредиту на машину чи інвестиції. Навіть втративши роботу і маючи невеликий фонд "на чорний день", американці часто вечеряють у ресторанах і їдуть у дорогі відпустки.
Людська натура схиляється до досвіду зі швидким результатом, ніж із поступовим: простіше купити дорогу сукню та отримати задоволення тепер, ніж інвестувати в акції й чекати на прибуток п'ять років.
Інша вагома причина боргових зобов'язань в Америці — кредитні картки. Це найпідступніший елемент економіки. Електронні гроші не дають відчуття того, скільки витрачаєш насправді, і створюють оманливе враження, що відсотки за кредит зовсім не загрозливі. І коли 2008-го офіційно оголосили про економічну кризу, засоби масової інформації миттєво заполонили статті, дослідження і поради типу "Як уникнути банкрутства", "Три кроки назустріч кращому фінансовому майбутньому", "П'ять речей домашнього вжитку, які не варто купувати" чи "26 корисних порад від бабусі, яка пережила Велику депресію". Учили, як розумно витрачати і заощаджувати кошти.
Американці люблять просто і зрозуміло вирішувати складні питання. Відмовишся від щоденного капучино в кав'ярні "Старбакс", зекономиш 180 доларів за місяць. Хочеш іти в кінотеатр? Але ж узяти фільм напрокат і подивитися вдома набагато дешевше. Вечеряєш у ресторані? Опануй найпростіші кулінарні рецепти — і заощадиш іще кілька сотень у кишені. Відмовся від членства в спортивному клубі — бігати підтюпцем можна і в найближчому парку... Якщо двічі на місяць робити манікюр удома, а не в салоні, то за рік заощадиш кілька сотень доларів і купиш фотоапарат. Або ж відкладеш на літню відпустку. Робити безплатно зачіску можна в перукарнях, бо там влаштовують тренінги для працівників і запрошують людей із вулиці.
Пропорційно рекомендаціям з економії з'явилися статті-сповіді від пересічних американців типу "Як я виплатила 30 тисяч боргу за півтора року". Звіти людей, які самотужки виживали в умовах кризи, помітно відрізнялися від порад економістів-аналітиків. Іще один доказ того, що реальне життя — зовсім не таке, як його зображають у кіно, книгах і підручниках. Люди вдавалися до карколомних заходів. Який там манікюр? Одна жінка повідомила, що перестала стригти й фарбувати волосся, аби зекономити на перукарні, і накупила чорного одягу, "бо його треба рідше прати і не так помітно, коли зношується". Ба більше — вона навіть фарбувала старий одяг, аби використовувати його довше.
Більшість порад із виживання адресовані пересічним громадянам, тобто середньому класу, який у Сполучених Штатах переважає.
Нещодавно я натрапила на статтю про те, як бідують заможні люди. Її написав психотерапевт. Виявляється, в американському суспільстві нова тенденція — багатії шукають професійної психологічної підтримки в сутужних фінансових умовах. Автор зобразив поширену ситуацію: приходить пересічний мільйонер у стресовому стані. І каже: "Торік я заробив 6 мільйонів доларів. Позаминулого — 11. Ми з дружиною звикли подорожувати приватним літаком. Я регулярно купую їй коштовності. Вона щосезону замовляє найновіші дизайнерські колекції одягу. Ходимо в ексклюзивні спортивні й розважальні клуби, за що платимо великі внески. А зараз я змушений відмовитися від звичного стилю життя. Якщо скажу дружині, що втрачаю гроші — вона піде від мене". Найбільше мене здивувало те, що автор розмірковував про стресову ситуацію багатія, але не дав жодної поради.
1 
1
Комментарии