До кінця лютого британський уряд обіцяв прийняти закон про кримінальну відповідальність сквотерів. Це ті, хто самовільно вселяються в закинуті помешкання, не платять за оренду. Зараз це цивільне правопорушення і сквотерів можна виселити лише за рішенням суду. Власники житла намагаються домовлятися із самозаселенцями. Якщо застосовують силу чи погрози, сквотери скаржаться правоохоронцям.
Законопроект стосується Англії й Вельсу. Якщо його приймуть, незаконні поселенці платитимуть 5000 фунтів - 63 тис. грн - штрафу, їх зможуть засудити до року в'язниці.
У Великій Британії понад 20 тисяч сквотерів, за даними уряду. Здебільшого це іммігранти, кочівники, митці, бездомні. Більшість не працюють. У березні (якого року?) група сквотерів розташувалася в будинку на півночі Лондона, що належав 39-річному Сейфу аль-Ісламу, сину нині покійного лівійського лідера Муаммара Каддафі. У ньому Сейф жив, коли був студентом. Особняк коштує понад 17 мільойнів доларів
Ендрю КРАЙС, 21 рік, студент, Лондон:
- Ситуація з житлом просто жахлива. Банки не хочуть давати кредити. Оренда дуже дорога. Доводиться захоплювати непотрібні приміщення. Переважно по кілька років стоять пусткою великі особняки. Їх нема кому купляти. Уперше заселилися з друзями у порожній будинок два місяці тому. Кажуть, належав якомусь адвокату, але вже п'ять років там не жили. Ніхто не має права нас вигнати. У Британії можна займати будинки, які довго порожні. Головне - жити мирно й не псувати майно. Якщо виламали замок, слід негайно замінити. Бо сусіди заявлять у поліцію і вас одразу візьмуть за злом. Агенти борються з нами переважно вимикаючи газ. Доводиться харчуватися хот-доґами й колою. Деякі ще обрізають електрику.
Банки не хочуть давати кредити. Оренда дуже дорога. Доводиться захоплювати непотрібні приміщення
Маємо одне правило: ніколи не займаємо будинки фізичних осіб, а лише ті, що належать агентствам нерухомості. Важливо, щоб будівля була вільна щонайменше рік і не в аварійному стані.
Міранда СОММЕРС, 39 років, викладач, Лондон:
- Таке враження, що вони шукають найдорожчі й найкращі будинки. У бідніші апартаменти рідко заселяються. Дивляться, щоб були всі зручності, басейн, кілька ванних кімнат. Це - люди, які паразитують на інших. Працювати не хочуть. Думають, якщо народилися, то зробили суспільству велику послугу й держава зобов'язана їх утримувати. Більшість зі сквотерів курять траву, тиняються вулицями.
Колись у мене в класі був учень, що поводився жахливо, пропускав заняття. Не раз викликала батьків. Згодом дізналася, що вступив у місцевий коледж. Зв'язався з компанією таких самих, як він. Недавно знайома розповіла, що заселилися в неї по сусідству. Каже, ночами горлають пісень, гримить музика. Говорять, що вони потенційні покупці. От тільки назбирають грошей - і куплять будинок. Але майже ніхто з них не працює. Поліція ж у конфлікти намагається не втручатися.
Пат МОРРІС, 24 роки, студент, Манчестер:
- Вирішив приєднатися до друзів-сквотерів після того, як власник будинку, де ми винаймали квартиру, розірвав із нами угоду. За контрактом, у лондонській трикімнатній квартирі мали проживати двоє осіб, а нас там оселилося 10. Сусіди не скаржилися, ми платили акуратно, але власник вирішив добре заробити перед королівським весіллям, тому вигнав нас. Хоч угода була складена на три місяці, а ми прожили півтора, він не заплатив ніяких штрафів, бо мав свідків, що ми порушили умови проживання. У тому будинку зробили ремонт, і після чортового весілля квартири здавали втричі дорожче. Тоді мені й спало на думку: чому маю платити шалені гроші якомусь ідіотові за те, що живу в будинку, який невідомо якими правдами йому дістався. Ну бо звідки в чесної людини може бути 12 квартир у Вест-Енді?
Хлопці завжди знають, де є порожні квартири. Не бачу криміналу в тому, щоб оселитися в нікому непотрібному житлі. Ми два місяці мешкали в пентхаузі. Щоб нас не бачив швейцар, залазили пожежною драбиною на третій поверх, а звідти сходами піднімалися на 10. Нас виселили, коли у ванній прорвало трубу й залило нижній поверх.
Наші знайомі селяться тільки в розкішних квартирах чи будинках. Недавно розташувалися в домі, з якого видно особняк Містера Біна (актор Роуен Аткінсон. - "Країна"). А ми особливо не перебираємо. Друг знайшов двокімнатну квартиру на першому поверсі з окремим входом. Там два роки нікого немає. Але ми не змогли прожити там і тижня. Усюди стояли старі фотографії, на столі стосиком складені книжки. Було відчуття, що ми якісь злочинці.
Ми кочуємо вп'ятьох. Речі на всіх уміщаються в два рюкзаки
Коли в агентстві дізнаються про нас, відключають у квартирі все, що можуть. Аґнес, моя дівчина, вчилася на фізичному факультеті. Вона вміє підключити світло. Відімкнути воду досить важко. Це загрожує тільки тим, хто займає особняки. Найгірше з газом. Його можна перекрити в підвалі. Тоді в квартирі не працює опалення. У пентхаузі ми вмикали електричний камін. Тепер просто замотуємося в ковдри.
За собою прибираємо. Я не розумію сквотерів, які залишають після себе купу бляшанок від пива й не змивають у туалеті.
Ми кочуємо вп'ятьох. Я, колишній студент-економіст, моя дівчина й троє хлопців із Манчестера. Речі на всіх уміщаються в два рюкзаки. Нікого нового не беремо. Спочатку жили у порожніх квартирах від безвиході. Але зараз знаємо: навіть коли всі добре зароблятимемо, знадобиться час, щоб відвикнути від такого життя.
Ванеса ЖІД, юрист, 36 років, Лондон:
- Я аналізую документи для агентства нерухомості. Кілька разів до мене зверталися, щоб допомогти виселити сквотерів. Не можу сказати, що вони створюють якісь особливі проблеми. Ну, селиться молодь у порожні будинки. Там немає ні меблів, ні посуду. Якщо на квартиру знаходиться клієнт, вони без проблем виселяються. А новий господар усе одно робить ремонт.
Набагато гірше, коли заселяються цигани чи інші іммігранти. У нас це почало набувати загрозливих масштабів. Механізм простий. Вони якимось чином дізнаються, де є порожні будинки, навіть якщо ви просто відлучилися до батьків на вихідні. Тоді всім табором заїжджають. Коли повертаєтеся, вас не пускають у власний дім, пояснюючи, що орендували його на 20 років. Коли звертаєтеся в поліцію, табір викликають на допит. Історія завжди та сама: прийшов чоловік, сказав, що рієлтор, забрав усі гроші, договір не залишив.
Доки немає законів, які адекватно регулюють ці питання, раджу заводити собак. Є спеціальні служби, які годуватимуть і вигулюватимуть їх, доки вас нема. А найдієвіше - замовити сигналізацію в агентстві, яке співпрацює з поліцією.
Карла МАТЕЙ, 41 рік, соціальний працівник, Лондон:
- Нам регулярно надходять телефонні дзвінки зі скаргами, що сусідський будинок зайняли сквотери. У людей склався стереотип, що в покинутих будинках живуть наркомани, алкоголіки чи якісь збоченці. А це зазвичай досить цікава молодь. Це - вияв протесту й нонконформізму. Ми приїжджаємо, але не можемо закинути їм нічого протизаконного. Смішно пропонувати їм переїхати до притулку.
У Лондоні було 30 тисяч сквотерів
Масовий рух сквотерів почався у Великій Британії після Другої світової війни. Тисячі ветеранів із родинами оселялися на покинутих військових базах і в дорогих західних кварталах Лондона. У 1960-х це оформилося в Родинний рух сквотерів. Активісти захоплювали порожні апартаменти, щоб селити в них бездомних. Деяким організаціям вдавалося домовитися з владою, щоб використовувати для цього порожні приміщення легально.
Сквотери нової хвилі, у 1970-х, мали комуністичні переконання чи були хіппі. Вони заперечували право власності взагалі. 1979-го у Великій Британії в чужих будинках жили 50 тис. сквотерів, із них 30 тис. - у Лондоні. Зараз багато мистецьких сквотів. Молоді художники не мають грошей, щоб винайняти студію чи галерею.
"Сквотинг - найстаріший спосіб існування. Усі ми пішли від незаконних поселенців. Це стосується навіть королеви, у якої 710 квадратних кілометрів землі"
Колін ВОРД, британський письменник
720 000
будинків у Великій Британії стоять порожні. За двокімнатну квартиру в столиці Лондоні орендарі платять 1300 фунтів на місяць. Це 16 тис. 300 грн.
5 
1
Комментарии