Такого фільму не пам'ятаю - історичний, воєнний, про українців

19 січня в київському кінотеатрі "Кінопалац" відбулася прем'єра фільму "Той, Хто Пройшов Крізь Вогонь". Режисер Михайло Іллєнко знімав його п'ять років. Це перший український фільм, що покажуть у кінотеатрах всієї країни

- Ну что, папа, начинаем, - балерина Іванна Іллєнко торкається тонкими пальцями зап'ястка батька.

Михайло Герасимович стискає її руку, усміхається. На екрані чоловік зі спини в шинелі й шапці-вушанці важко крокує засніженими горами. Зупиняється й падає. Радянський пілот Іван Додока втікає із заслання через Чукотку до Канади, де стане вождем індіанського племені. У першому кадрі його зіграв сам режисер.

- Мали півторарічну паузу у зйомках через проблеми з грошима. Дзвонить друг, капітан яхти "Купава" Юрій Бондар: "Знаю, що d тебе перерва. Пішли зі мною у навколосвітню подорож, - на 5-й хвилині фільму Михайло Іллєнко виходить із зали.

Він у смокінґу. За ним ідуть решта знімальної групи. Вмощуються на диванах у холі.

- Навколо світу не обійшов, але зробили ці кадри, - продовжує Михайло Герасимович. - Пейзажі Аргентини видалися подібними на Чукотські. Юра натискав кнопку rec, а я знімався.

Кіностудія вибухнула. Ну як таке не зняти? Але в ті часи про Героя Радянського Союзу в пір'ях і мріяти було неможливо

Історія ґрунтується на реальних подіях. Довідався про неї від акторки Наталії Наум і режисера Тимофія Левчука. Їх уже немає серед живих. 1967-го у складі радянської делегації зустріли індіанця, який почувши російську, відгукнувся українською. Назвався "Той, Хто Пройшов Крізь Вогонь", а потім сказав своє справжнє ім'я - Іван Даценко. Це був військовий пілот, родом із Полтавщини, зник 1943-го. Кіностудія вибухнула. Ну як таке не зняти? Але в ті часи про Героя Радянського Союзу в пір'ях і мріяти було неможливо. Це - художній фільм, а не документалістика.

Восени на Київському фестивалі показали його неготовим. Організатори з'ясували, що в них немає жодного повнометражного українського фільму. Ми ж зрозуміли: якщо не встигнемо на цей фестиваль, то наступний - Одеський - доведеться 10 місяців чекати. Музики нема, або не там стоїть, не всі репліки, то звук відстає, то взагалі пропав, там плівка порвалася. Топитися, чи що його робити? Дуже засмучений був. Всю ніч не спав після показу. Взагалі через цей фільм у мене хронічне безсоння. Але внутрішньо був абсолютно спокійний. Знав, яким він вийде у результаті.

Стрічку задумували як детонатор до запуску українського кіновиробництва. Головне, щоб не відсиріла. Щоб українське кіно нарешті сталося, треба згадати про глядача. Ми його вже доконали важкими стрічками. Наш кінематограф перетворився на гру хто кого передепресує. А глядачу потрібен герой. Американці їх із картону ліплять. Рембо взагалі не існувало, а тепер діти в нього граються. А в нас героїв купа, навіть вигадувати не треба.

Хлопець у червоній спецівці рухає стенди з персонажами фільму. На одному з них Іванна Іллєнко в образі індіанки на ім'я Тінь Ластівки.

- Дуже насмішила мене Іванка, каже Михайло Іллєнко. - Вона - балерина, а ця професія дуже дисциплінує. Не задумується, реально щось зробити чи ні: треба, значить треба. Був кадр, де вона мала керувати літаком. Приходжу додому, Іванка вже спить, а дружина каже: "Ти що дитині голову морочиш? Перелякана прийшла: "Ну, підняти літак ще зможу, але як я сяду?" Забув їй сказати, що поруч пілот буде.

35-річна Іванна Іллєнко у чорному пальті до п'ят. Виразними карими очима схожа на батька. Вона - артистка балету Чеського національного театру в Празі.

- В Україні буваю три-чотири рази на рік. Коли ще маленькою почала вчитися балету, стався Чорнобиль. Мене повезли в Москву. У батьковому фільмі "Фучжоу" знялася 14-річною. У Чехії зіграла головну роль у картині "Перемога" Віктора Полесного. Їм потрібна була артистка, яка говорить чеською, але з акцентом. Грала емігрантку, дівчину-саксофоністку. Мою роль зняли за 15 днів. А тут п'ять років знімали. Вже забула, скільки разів приїжджала. Бувало, працювали три дні, потім рік перерви. Одного разу тиждень ішов дощ, так і поїхала ні з чим. Щоразу фарбували волосся в чорний колір, бо в мене світліше. Добре, що фарбою, яка змивається за 20 разів.

Наш кінематограф перетворився на гру хто кого передепресує. А глядачу потрібен герой. Американці їх із картону ліплять

П'ять років усе це трималося на батьковому ентузіазмі. Все давалося кров'ю, нервами - ті не приїхали, те не зробили. Головне було вчасно підсунути йому їжу, щоб не забув поїсти.

- А як того міністра звуть, що прийшов? - Дмитро Лінартович (кого він зіграв у фільмі?) у чорній шкірянці питає в Іллєнка, прикривши рукою телефон. 33-річний актор працює в муніципальному театрі "Київ". Дублював Вілла Сміта у стрічці "Я - легенда", Джастіна Тімберлейка - у "Часі".

- Після першого показу фільму підбіг класний такий малий років 10. Каже: "Ти так на Джонні Деппа схожий". Більше відгуків про свою роботу не чув.

Фільм триває 110 хв. Прес-секретар президента Дарка Чепак виходить із зали з міністром культури Михайлом Кулиняком. Пальцем тре очі.

- Двічі плакала, ой, не можу. Двічі.

- Востаннє був у кінотеатрі на фільмі "Аватар". Збіглося так - відпустка якраз була. А торік із дитиною був на мультфільмі якомусь, не пам'ятаю назву. Український кінематограф запустився. Цей фільм став першою ластівкою. Для кіновиробництва потрібне фінансування - воно вже є, законодавчу базу допрацьовуємо. В комплексі це запрацює. Люди скучили за добрим. Не варто знімати фільми, що створювали б протистояння. Треба шукати теми, які об'єднують. Про Сковороду цікаво було б кіно подивитися, - каже Михайло Кулиняк.

77-річний письменник і дипломат Юрій Щербак дарує Іллєнкові свою нову книжку, політичний трилер "Час смертохристів".

- Зворушила сцена, де Іван будує отой жалюгідний саморобний літак у Канаді й хоче повернутися на Батьківщину, і все плем'я його проводжає.

Зараз важко вийти в прокат, бо глядач може вибирати найкращі голлівудські блокбастери. Але Швеція, Данія і навіть Люксембург знімають прекрасні картини, хай небагато. Величезний резерв - серіали. Наприклад, з історії України. Це фінансово простіше, на них випробовуються актори, сценаристи. З історичних героїв для серіалу можна взяти Мазепу. Недаремно про нього чотири чи п'ять опер створили в ХІХ столятті. Знали, яка за ним драматургія. Також Сагайдачного. Зараз Європа була б зовсім іншою, якби він не переміг під Хотином. Із ХХ століття - генерал-хорунжий Юрко Тютюнник.

Із фільму Іллєнка елементарно можна було б зробити п'ять серій. Аби тільки підтримка була. Але не державна. Це справа приватних компаній. Держава в принципі не повинна нікого ані підтримувати, ані душити.

Після показу прибиральниця Алла Ярчук змітає сміття в кінозалі. Совок майже порожній.

- Чотири роки вже тут роблю, а такого фільму не пам'ятаю. Щоб історичний був, воєнний, про українців. Бачила всього 5 хвилин останніх, бо зал забитий. Сподобалось. І прибирати нічого - чистота. Після комедій тих американських чи мультиків - уся підлога засипана. А тут ніхто поп-корну не взяв.

×