Минулого тижня співробітники латвійської спецслужби Drobas policija ("Поліція безпеки") оприлюднили доповідь про загрозу екстремізму від мусульманської громади у країні. Зараз мусульмани Латвії не радикалізовані. Але небезпеки слід чекати у разі масового навернення до ісламу громадян латиського і російського походження. Така тенденція є. Новонавернені зазвичай дуже побожні. Вони їдуть на навчання до східних країн, де можуть контактувати з радикальними ісламістами. Цих "новобранців" розглядають як групу ризику. Їхні релігійні знання поверхові, але вони фанатично прагнуть довести свою правовірність.
2007-го у Євросоюзі жили понад 16 млн мусульман, за оцінками німецького інституту Zentralinstitut Islam-Archiv-Deutschland Stiftung. Найбільше - у Франції та Німеччині, де вони становлять відповідно 7,5% та 5% населення. Також, порівняно з іншими країнами ЄС, висока частка мусульман у Австрії - 5,7%, Бельгії - 6%, Швейцарії - 5,7% та Великій Британії - 4,6%. Очікують, що до 2030-го у країнах ЄС сповідуватимуть іслам від 30 до 40 млн.
Лінда МакФаррен, 45 років, економіст, Лондон, Велика Британія:
- На роботі за останній рік четверо колег перейшли в іслам. Не знаю, що їх спонукало, але мене вони дратують. Звернулися до шефа з проханням заборонити християнам носити хрестик, а самі випросили спеціальну кімнату для молитов. Раніше це було приміщення для релаксації. Кілька разів на день звідти на весь офіс лунали їхні завивання. Тоді я пішла до шефа і сказала: або він усім дозволяє сповідувати свою віру, або всі релігійні заморочки - поза цими стінами. Зійшлися на другому варіанті.
Такі проблеми тільки з наверненими британцями. Наша прибиральниця, 63-річна туніска, ніколи не вимагала якихось особливих умов. У мене на столі статуетка "Народження Христа", вона спокійно витирала з неї пилюку. Після офісних гулянь на Великдень позагортала всю їжу в поліетилен і поклала у холодильник, хоч там був і бекон. А наші новонавернені тікали з офісу, ніби ми там випробовуємо біологічну зброю. Хоча торік двоє з них закінчили святкувати Різдво в самих трусах.
Двоє жінок просилися ходити на роботу в бурці (мусульманський жіночий одяг, що приховує все тіло. - "Країна"). Але в нас серйозна організація з міжнародною клієнтурою. Уявіть собі, щоб американцям проводила презентацію жінка в паранджі. Керівництво компанії довго вагалося. Боялося, що його звинуватять у дискримінації та релігійній нетерпимості. Тоді провели збори, де ще раз наголосили: у компанії є дрес-код, і треба його дотримуватися. Одна жінка звільнилася через це. Пояснила, що зовнішній вигляд колег ображає її релігійні почуття.
Том Ґратс, 33 роки, програміст, Брюссель, Бельгія:
- У нашої секретарки Наталі був важкий період у житті. Не стало мами, розійшлася з нареченим, племінник помер від лейкемії. Її підтримувала Ханна, 30-річна єгиптянка з відділу кадрів. Потім Наталі запросила нас на каву з тістечками на честь своїх заручин. Сказала, що на мусульманському сайті познайомилася із сирійцем і готує документи, щоби перевезти його родину до Бельгії. Навіть Ханна відмовляла її від цього. Мовляв, є чоловіки, які спеціально шукають європейок, а потім сідають їм на голову. М'яко радила почитати спочатку Коран, походити в гості до неї, до її сестри, відвідати заняття при мечеті, поїхати до Сирії. Але Наталі вперлася, що чоловік допоможе їй в усьому.
Пішла до шефа і сказала: або він усім дозволяє сповідувати свою віру, або всі релігійні заморочки - поза цими стінами. Зійшлися на другому варіанті
Той сирієць перетягнув сюди 17 своїх родичів. Діти не ходять до школи, жінки не хочуть ні працювати, ні вчити мову. Всі сидять на шиї Наталі та її батьків. Наталі розказує на роботі, що щаслива, бо має справжню велику родину. Ханна пояснювала їй: жодна мусульманка не терпіла б такого ставлення до себе. Але Наталі й слухати її не хоче. Так їй задурили голову.
Мустафа Назак, 28 років, власник кафе, Амстердам, Голландія:
- Я радий за європейців, які знаходять себе у вірі, але більшість із них обирають хибний шлях. Це ж не Ірак чи Афганістан, щоби сповідувати найрадикальніші принципи ісламу. А наших нових амстердамських братів можна одразу приймати в "Аль-Каїду". Не розумію, як можна розповідати, що з невірними треба радикально боротися і вони ображають тебе своїм існуванням. Але ж ти з ними виріс, працюєш, сидиш за одним столом. У нас є менеджер Альф, то його родина не хоче з ним спілкуватися. Уявляю, що він їм говорив. Щирий мусульманин докладав би зусиль, щоб вони прийняли його вибір, став би прикладом для них, аби вони, можливо, пішли його шляхом.
Ніхто не хоче воєн і кровопролиття. Іслам уміє мирно співіснувати з іншими релігіями. Шкода, що нові брати бачать його інакше.
Софі Бушар, 31 рік, провізор, Марсель, Франція:
- Сестра вирішила навернутися до ісламу, бо захотіла вийти за архітектора з Еміратів. Вони разом училися. Ми спокійно ставилися до цього, бо Мохаммед не був схожий на терориста чи якогось фанатика. Але за рік я не впізнала Жудіт. По-перше, вона відмовилася від кар'єри. А була однією з найкращих в університеті. Та після диплому замість роботи ходить на арабські куховарські курси. По-друге, з нею тепер неможливо спілкуватися. Постійно говорить, що треба жити за Кораном, а якщо ми питаємо щось відверто, відводить очі. Невже за рік можна було так затуркати життєрадісну молоду жінку?
Батько колекціонує хороший алкоголь. На день народження ми дістали йому страшенно дорогий колекційний коньяк. Коли вручали, Жудіт вибігла з кімнати. Ми почувалися, мовби наркоторговці, що продають героїн школярам. Зіпсувала всім свято.
У мене на роботі є подруга-мусульманка. Вона каже, що моя сестра поводиться дико. Що Жудіт потрапила у дуже традиційну родину, яка виступає проти будь-яких проявів "світськості" в ісламі.
Сара Гортенсен, 39 років, соціальний психолог, Осло, Норвегія:
- У світі більшає радикально налаштованих людей. Дуже часто іслам приваблює тих, хто пережив життєву кризу. Їм подобається, що ця релігія дає чіткі й конкретні відповіді на всі запитання, замість тебе вирішує, що можна і чого ні. Вони зупиняються на цьому його вузькому, радикальному аспекті. Зовсім інакше з тими, хто приходить після тривалих релігійних пошуків. Їх більше цікавить містицизм, те, що є спільного у всіх релігій. Тому їхній світогляд відкритіший, вони з повагою ставляться до людей будь-яких поглядів.
Ми говорили з представниками мусульманської громади про неприпустимість поширення радикальних поглядів у сучасному суспільстві. Це неодмінно спровокує хвилю ненависті і спротиву. Але вони кажуть, що радикалістські течії працюють ефективніше. Бо дають рішення тут і зараз, а не пропонують пройти шлях до Аллаха, де людина сама знайде всі відповіді.
У Німеччині турки співживуть із німцями багато років. Навіть там позаторік заявили, що політика мультикультурності зазнала краху. Це з толерантнішими нерадикальними турками. Замість шукати консенсусу вибирати те в наших релігіях, що могло б нас об'єднати, ми стаємо на шлях боротьби. Це нікому не потрібне.
2 
1
Комментарии