Каюся, днями "згрішив". Перефотографував на телефон кілька сторінок довоєнної книжки в ­одній львівській бібліотеці. ­Потайки, доки ніхто не ­бачив, – бо зйомка книжок, виданих до 1944 року, в читальному залі заборонена. Тобто, тільки з дозволу директора і за певну плату. Ну, не буду ж я через кілька сторінок іти в редакцію, писати запит, нести його до директора. Ще й гроші. Словом, ­вимкнув звук на телефоні, та й перефотографував.

Мені пощастило, бо цього "гріха" бібліотекарі не побачили. Був свідком, як одній студентці не пофартило. На початку літа її "засікли", насварили і попросили видалити з фотоапарата всі знімки. Грозилися, що й читацький квиток відберуть. Дівчина плакала, що ­завтра мусить показати куратору дипломну роботу, а переписати від руки все необхідне не встигає.

Мені пощастило. А дівчина плакала

А ось у них! Польські бібліо­текарі отримали грант від американців і поступово відскановують всі свої фонди. Викладають в інтернет. Дослідник може писати роботу, не виходячи з дому. ­Ніяких дозволів, печаток, грошей. Ввів у пошуку потрібну книжку чи газету, відкрив, читай, скріншоть.

Нашим бібліотекам, на жаль, такий сервіс не світить. Причина ­банальна – у них немає працівників, які грамотно б написали заявку для гранту. Зате є класичні сварливі тітоньки, які просять стерти знімки і погрожують відібрати читацький. А шкода, бо більшість наших стародруків скоро просто розсиплються у фондах.

×