– У кого що болить: найкращі жарти російської літератури з ХІХ століття – про цензуру, – каже російський сатирик Віктор Шендерович, 54 роки. У Львові прочитав лекцію "Історія Росії. Короткий курс крізь призму сатири".
1917-й. – Перше, що зробив комунізм, – припинив вільну пресу. Радянська сатира – дівчина за викликом із адміністрації. Радянський сатирик жартував, над чим скажуть у передовиці "Правди". Сатира, як поезія, не розмножується в неволі. Мандельштам говорив: "Поезія – це крадене повітря". Поезія, як і сатира, – написане без дозволу. Страх для поета – профнепридатність.
1970-ті. – Якби в мене була ваша гвардія, – каже Брежнєв Наполеону, – я завоював би весь світ.
– Якби в мене була ваша преса, – відповідає Наполеон, – ніхто не дізнався би про Ватерлоо.
Наші лідери не розуміли, що карикатура – свідчення популярності. Шарль де Ґолль вважав проблемою, якщо на нього певний час їх не малювали.
1988-й. Вперше побачив карикатуру на генерального секретаря. В "Московских новостях" Горбачов лежав на крижині у формі СРСР, яка тріскалась, а він намагався її втримати купи. Тоді зрозумів, що Союз – приречений.
1990-ті. Весь політичний шлях Єльцина можна вмістити у два анекдоти. На початку: "Люди в масках і з автоматами забігають у залу засідань і кричать: "Єльцин тут?" Коли присутні показують на Єльцина, вони кажуть: "Борисе Миколайовичу, пригніться, будь ласка". Другий створений наприкінці правління. Єльцин виходить із церкви. Бабця жебрає: "Подайте, Христа ради". "Як же я тобі подам, бабко, в мене ж ні м'яча, ні ракетки?"
2000-ті. За Єльцина анекдотів про корупцію не існувало, тому що теми такої не було. При Путіні з'явилися. Путін тестує свого Наступника:
– Скільки буде 2 на 2?
– Як завжди, Володимире Володимировичу, 1 мені, 3 – вам.
2010-й. Спецслужбісти підходять до водія:
– Путіна захопили терористи. Погрожують облити бензином, якщо ми не зберемо мільярд доларів. Ми тут ходимо від машини до машини, збираємо. Ви скільки можете дати?
– Ну, літрів 5.
Від цього анекдоту до Болотної площі минув рік.
2012-й. Путін і Медведєв приходять в аптеку:
– Два гандони.
– Бачу, – каже аптекарка. – А брати що будете?
Все, вирок винесено. Питання в історичному плані вже вирішене. Залишилося трохи – почекати. Слівце прилипло. Коли закінчилася радянська влада? Коли анекдоти про Брежнєва почали розповідати вголос і перестали боятися. Тепер маленька дівчинка на Болотній площі тримає плакат: "Володимире Володимировичу, ми знаємо, що ви хочете третій раз. Але у нас уже голова болить".
Комментарии
1