Весь політичний шлях Єльцина можна вмістити у два анекдоти

– У кого що болить: найкращі жарти російської літератури з ХІХ століття – про цензуру, – каже російський сатирик Віктор Шендерович, 54 роки. У Львові прочитав лекцію "Історія Росії. Короткий курс крізь призму сатири".

1917-й. – Перше, що зробив комунізм, – ­припинив вільну пресу. Радянська сатира – дівчина за викликом із адміністрації. Радянський сатирик жартував, над чим скажуть у передовиці "Правди". Сатира, як поезія, не розмножується в ­неволі. Мандельштам говорив: "Поезія – це крадене ­повітря". Поезія, як і сатира, – написане без дозволу. Страх для поета – профнепридатність.

1970-ті. – Якби в мене була ваша гвардія, – каже Брежнєв Наполеону, – я завоював би весь світ.

– Якби в мене була ваша преса, – відповідає Н­аполеон, – ніхто не дізнався би про Ватерлоо.

Наші лідери не розуміли, що карикатура – свідчення популярності. Шарль де Ґолль вважав проб­лемою, якщо на нього певний час їх не малювали.

1988-й. Вперше побачив карикатуру на генерального секретаря. В "Московских новостях" Горбачов лежав на крижині у формі СРСР, яка тріскалась, а він намагався її втримати купи. Тоді зрозумів, що Союз – приречений.

1990-ті. Весь політичний шлях Єльцина можна вмістити у два анекдоти. На початку: "Люди в масках і з автоматами забігають у залу засідань і кричать: "Єльцин тут?" Коли присутні показують на Єльцина, вони кажуть: "Борисе Миколайовичу, пригніться, будь ласка". Другий створений наприкінці правління. Єльцин виходить із церкви. Бабця жебрає: "Подайте, Христа ради". "Як же я тобі подам, бабко, в мене ж ні м'яча, ні ракетки?"

2000-ті. За Єльцина анекдотів про корупцію не ­існувало, тому що теми такої не було. При Путіні з'явилися. Путін тестує свого Наступника:

– Скільки буде 2 на 2?

– Як завжди, Володимире Володимировичу, 1 мені, 3 – вам.

2010-й. Спецслужбісти підходять до водія:

– Путіна захопили терористи. Погрожують облити бензином, якщо ми не зберемо мільярд доларів. Ми тут ходимо від машини до машини, збираємо. Ви скільки можете дати?

– Ну, літрів 5.

Від цього анекдоту до Болотної площі минув рік.

2012-й. Путін і Медведєв приходять в аптеку:

– Два гандони.

– Бачу, – каже аптекарка. – А брати що будете?

Все, вирок винесено. Питання в історичному плані вже вирішене. Залишилося трохи – почекати. Слівце прилипло. Коли закінчилася радянська влада? Коли анекдоти про Брежнєва почали розповідати вголос і перестали боятися. Тепер маленька дівчинка на Болотній площі тримає плакат: "Володимире Володимировичу, ми знаємо, що ви хочете третій раз. Але у нас уже голова болить".

×