Актори Ада Роговцева та Микола Олійник грають на роялі у фінальній сцені короткометражного фільму київського режисера Тараса Ткаченка "Собачий вальс". Стрічка ввійшла до альманаху "Закохані в Київ", який з 9 лютого показують у кінотеатрах України й Росії
Тарас ТКАЧЕНКО, режисер, 36 років
- Цей кадр робили за 27 градусів морозу. Фільм зняли за три доби у грудні 2010-го. А це якраз найкоротші світлові дні. До обіду знімали надворі, потім перебігали в хату і там уже догрівалися. По 8 годин на вулиці проводили. Аду Миколаївну намагалися берегти, у вагончик її ховали, чаєм гріли. Микола Дмитрович бігає щодня, йогою займається, ще нам усім фору дасть. Від морозу рятували валянки. Раз забув перевзутися й додому в них поїхав. Зайшов у магазин щось собі на вечерю купити. Думаю, чого на мене всі так дивляться.
У перший день зйомок випав сніг і частину натури відзняли з ним. На наступну зйомку, через день, усе розтало. Паніка й біда. Штучний сніг надувати дорогувато. Допомагав мені Денис Гамзінов - він також зняв для "Закоханих у Київ" короткометражку "Туфлі". Їздив аж під Бровари і десь у лісі знайшов сніг. Декілька кучугурів привіз. Але все одно не вистачало. Хтось пропонував борошно розсипати, але вирішили, що розкисне. І придумали гіпс узяти. Мішків із вісім пішло. Але в декількох загальних кадрах видно, що на дахах будинків снігу немає.
Рояль був неробочий. Для зйомок не потрібні живі інструменти. В Україні є сервіс, що за гроші надає музичні інструменти для зйомок у кіно. Реставрують їх, старять або молодять - як кому треба. Наш рояль був без чавунної рами. Інакше його ніхто не підняв би. Зібраний - 600 кілограмів важить. Інструмент супроводжував чоловік, який дрижав над ним просто. У кадрі рояль у целофан загорнутий, бо вперся: "Трупом ляжу, а не дам розгорнути його під дощем".
Коли крупним кадром показуємо гру на інструменті, акторів підміняють дублери. Замість Ади Миколаївни запросили викладачку з консерваторії. Руки Миколи Дмитровича зіграв продюсер "Закоханих у Київ" - Володимир Хорунжий. Він же написав тему за оригінальними мотивами Шопена і сам її зіграв.
Знімали у Соцмістечку, за 300 метрів від станції метро "Чернігівська". У фільмі задіяні два будинки: в одному нам подвір'я більше сподобалося, у другому - квартира. Комунікації порушені, трошки запашок є, труба каналізаційна прорвала, але люди ще живуть там. Хто терпів нас, а хто трохи лаявся. Коли 5-кіловатна лампа цілий день світить у вікно, надворі молотить дизельний генератор, уже північ, а у вас у хаті світліше, ніж удень, купа людей, усі кричать - не кожному до душі.
Цей фільм - ностальгія. Останні декілька років у Києві стало геть нестерпно. Все менше часу тратимо на життя, все більше - на суєту.
2 
1
Комментарии