Понад п'ять років 60-річна Ольга Наам із міста Маріуполь на Донеччині домагалася покарання для вбивці свого сина. Витратила всі заощадження — 85 тис. грн.
— Я 10 років займаюся справами аварій, — каже Людмила Микитiна, правозахисник із Донецька. — Випадок з Ольгою Василівною унікальний. Вона посадила мажора.
25-річний Олександр Наам був директором будівельної фірми. Жив у селищі Безіменне неподалік Маріуполя. 24 вересня 2005 року з другом Левом Нестеровим їхав мотоциклом "ява". Їх збив "Опель Омега". Водій легковика 26-рiчний Віталій Швидкой розвертався на дорозі й не побачив перешкоди. Кажуть, перед тим випив на хрестинах.
— "Опель" виїхав з узбіччя за 50 метрів від мотоцикла, — згадує свідок аварії. Не називається. — Перегородив півдороги. Саша хотів його об'їхати, включив лівий поворот. Машина дала по газах.
Олександр із пасажиром розлетілися по різні боки. Наам дістав перелом черепа і помер наступного дня. Пасажир одужав.
— Я була на місці аварії за хвилини, — говорить Ольга Наам. — Саша був іще притомний. А Швидкой лика не в'язав.
Після мотоцикла "опель" ударився об стовп. Даїшники допомогли витягти машину. Експертизу на наявність алкоголю в крові Віталієві не робили.
— Кримінальну справу не відкривали півроку, — продовжує Ольга Василівна. — Слідчий казав: "Ваш син — це ваша проблема, а мені треба рости". І став начальником слідчого відділу. Слідча з Донецька за 10 днів опитала всіх свідків і раптом — справа закрита, "встановити особу винного неможливо". Як так, питаю. А вона: "Мене змусили".
Ольга Наам не знала, чому міліціонери не хотіли покарати Віталія і погрожували їй та свідкам. Замість установлених двох місяців слідство тривало понад три роки.
— Говорили: "Якщо справа дійде до суду, ти не дійдеш додому", — каже Ольга Василівна. — Я не розуміла, хто за цим стоїть. Уперше почула прізвище в лютому 2007 року. Перед засіданням суду Віталій сказав нашому адвокату: "Даремно стараєтеся. Буде так, як скаже Сабардiн". Виявилося, Микола Іванович Сабардін — рідний дядько Швидкого. У той час працював начальником управління юстиції в Донецькій області, доти був заступником прокурора області.
Віталія амністували, він і далі сідав за кермо. Ольга Наам оскаржила рішення. В січні 2009-го суддя райсуду Лариса Бельченко вилучила водійські права в Швидкого.
— На наступному засіданні його адвокат питав суддю: "Хто дозволив?".
У квітні того ж року до райсуду Новоазовська приїжджали Микола Сабардiн і двоє народних депутатів.
— Сабардiн назвався міністром енергетики, — говорить сестра загиблого Оксана Линкевич, 37 рокiв. — А ті мужики не назвалися, хоча поводились як хазяї, приїхали на джипі. Кричали судді: "Та хто ти така?".
— Добре понервувала, — говорить суддя Лариса Бельченко, 42 роки. — Мене проклинали, чоловіки зі значками нардепів зривали засідання. З боку звинуваченого мені пропонували гроші.
Ольга Наам двічі пробивалася на прийом до Миколи Сабардiна.
— Побачивши моє прізвище вперше, він доручив вести прийом заступникові. Удруге я зайшла зі знайомим депутатом, не представлялася. Сабардiн вийшов з усмішкою, але побачив і почервонів: "Як сюди потрапили?"
Справу Швидкого розглядали майже два роки, передавали по судах. Микола Сабардін зустрічався із головою суду та прокурором, однак вину його племінника доводили 12 свідків і три експертизи. У жовтні 2010 року Сабардін помер. А 4 листопада апеляційний суд виніс вирок Віталієві — п'ять років колонії.
4 
35413
Коментарі
43