На службу до харківської частини №3005, внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ, 18-річний Андрій Сергієнко потрапив у листопаді. У ніч проти 4 грудня заступив у наряд. О 3.20 напарник знайшов його повішеним на паску.
— Следов неуставных взаимоотношений нет, — каже Володимир Павленко з військової прокуратури Харківського гарнізону. — Возбуждено уголовное дело по доведению до самоубийства. Сослуживцы и командиры характеризуют умершего как спокойного замкнутого человека.
До військової частини сторонніх не пускають.
5 грудня Андрія поховали в рідному селі Бродок Недригайлівського району на Сумщині. У невеликій хаті Сергієнків на столі стоїть перев'язаний стрічкою портрет.
— Оце все, що лишили мені від сина, — плаче Галина Сергієнко, мати Андрія. — А який же ж він був гарний. І свиней порав, і в школі вчився добре. Ні з ким у житті не посварився. Два тижні не дочекався синок. Його мали переводити в Суми, з учєбки в частину. Як так могло статися? Він заступав у наряд зі старослужащим. Де той був, коли таке сталося? У три часа ночі Андрія ніхто не змінив. О 3.10 дєжурний обходив часті, його бачив. А в 3.20 знайшли неживого. Не вірю.
— Не міг він через кохання таке зробити, — запевняє однокласниця Лідія Фоменко. — Бо не мав коханої. А те, що там есемески познаходили: "Я тебе люблю", — то це ми так спілкувалися. Коли прощалися, казали: "Люблю, цілую, бувай". Йому там ніколи не нравилося. Обращалися погано, ніякого поніманія. До нього всі погано відносилися.
— Він говорив — уночі до нас прийдуть старослужащі. Що боїться. А кажу — віддавай усе, що скажуть, не спорь, — продовжує мати.
На обличчі Андрія рідні побачили невеликі рани.
Слідство триватиме два місяці. У військовій частині №3005 торік повісився прапорщик.
— Треба перевірити, як солдат потрапив до частини, — говорить Світлана Павловська, голова прес-служби внутрішніх військ. — У нас така ситуація: досить відома фігура в Сумській області, родич солдата, вирішив, що йому корисно служити в цій частині. Тому що його син торік тут відслужив. От і допоміг хлопцю. А що в нього було в голові… Ми зараз складаємо психологічний портрет.
Коментарі