Раніше 50-річна Інна Зелінська з міста Кам"янець-Подільський Хмельницької області мала дві квартири, машину, гараж, двоповерхову дачу, 4-поверховий котедж, звела триповерховий готель на 100 відвідувачів. Зараз із сином і вагітною невісткою винаймає квартиру. Спить на підлозі в кухні.
— У свої 50 років я стала бомжем, — плаче. — Чоловік мене обібрав повністю. Тепер сміється. Каже: я їжджу машиною і викидаю пляшки. А ти збирай і здавай.
Інна родом із Кам"янця-Подільського. Від першого шлюбу має сина. За Союзу працювала в Якутії заступником директора підприємства. Повернулася на Хмельниччину 1996 року.
— Купила собі та братові по квартирі, — каже. — Собі ще машину, гараж, на березі Дністра двоповерхову дачу, обкладену мармуровою крошкою. Тоді мені подруга привела Миколу Тимчука. Представила його як порядного бізнесмена. Я позичила йому 5 тисяч доларів. За ці гроші тоді можна було двокімнатну квартиру купити.
Микола Тимчук мав власну фірму, яка займалася бартерним обміном товару. Замість того, щоби повернути гроші, підприємець запропонував Інні заміжжя.
— Моя мама на коліна ставала, просила не виходити, — говорить Зелінська. — Казала, кине. А я повірила. У нього був лише один чемоданчик речей і купа боргів. Зіграли весілля, стали разом працювати. Їздили Україною, віддали борги, вийшли на прибуток. Вирішили будуватись. Я продала свої квартири, машину, гараж, дачу. Звели чотириповерхову хату в центрі. Потім почали зводити триповерховий готель на 100 людей. Усі гроші туди вкладали. Наш будинок коштує щонайменше півмільйона доларів, а готель — мільйон.
Кілька років тому Микола почав зловживати алкоголем.
— Пив безбожно, — продовжує Інна Віталіївна. — Я тричі його кодувала, і тричі він зривався. Став мене бити. Перед Новим роком велів їхати у Карпати. Три дні возила його п"яного гірськими серпантинами. 8 березня так напився, що поламав мені ребра.
Зелінська вирішила розлучитися, а майно поділити.
— Не могла терпіти побої. Із сином пішли з хати. Жили в дитячому садочку. Зсовували ліжка і так спали. Бувало, в машині ночували. Через це все в мене інсульт стався. Стидно було синові в очі дивитися.
Подружжя оформило розлучення. Інна Віталіївна уклала з ріелтором угоду, щоб той спродав майно. Гроші планувала поділити з чоловіком порівну.
— Виявилося, що чоловік мене виписав, а хату начебто продав своєму братові за 200 тисяч доларів. А той каже, що гроші віддав мені. Та це все брехня. Мій підпис про виписку підробили, того дня навіть паспортний стіл не працював. Грошей мені ніхто не давав. Я написала заяву в міліцію, а там відмовили у порушенні кримінальної справи. Інакше не могло бути, бо ж Миколин брат — колишній міліціонер.
Не вдалося Інні продати й готель.
— Микола заднім числом оформив документи, що готель належить інвесторам, а він — лише сторож. Хоча ніяких інвесторів там нема.
Хотіла стрибнути з мосту, та син зупинив
Зелінська звернулася із заявою до прокуратури. Там також порушень не виявили. Тоді пішла до суду. Кам"янець-Подільский міський суд виніс рішення на її користь. Микола Тимчук подав апеляційну скаргу.
— Навіть не знаю, що мені робити, — плаче Інна Віталіївна. — Куди звертатися, щоб мене почули? У Миколи гроші та влада, а я тепер уже ніхто. Хотіла стрибнути з мосту, та син зупинив.
Зараз Зелінська не має роботи і коштів на проживання.
— Я Інну знаю давно, — каже Тетяна Ржинівська, 51 рік. — Вона приїхала з Півночі, заробила гарні гроші. Прийняла Миколу. Він сам із села. Ходив і скаржився, що у приймаках. Прийшов на все готове і залишив жінку ні з чим. Усе, що вони будували, то за Іннині гроші.
57-річний Микола Тимчук спілкуватися із журналістом не захотів.
6 
35413
Коментарі
4