Постать Івана Сірка в історії України

Навряд чи можна знайти постать в історії України другої половини XVII ст. більш контроверсійну і неоднозначну, ніж Іван Сірко. Хоч в пересічного українця не  виникає ніякого сумніву: Сірко – герой, адже це відомо всім ще з народних пісень, легенд і художніх творів. Але кожна медаль має свої дві сторони.

У 1660 році Сірко остаточно пориває з наступником Богдана Хмельницького – його сином Юрієм – і вирушає на Чортомлицьку Січ. Тут він організовує і блискуче здійснює морські походи козаків на Очаків і Крим. Через три роки Сірко вперше став кошовим отаманом і потім переобирався на цю посаді ще 11 разів – аж до самої своєї смерті.

Восени 1663 року козаки під керівництвом Сірка напали на Перекоп, здійснили низку вдалих походів проти татар, поляків і гетьмана Петра Дорошенка. Протягом наступних років Сірко неодноразово змінює політичну орієнтацію: то виступає на боці московськи налаштованого Івана Брюховецького в його боротьбі за гетьманську булаву, то раптово залишає ряди його прихильників. Також воює з військами правобережного гетьмана Павла Тетері та його польськими союзниками, разом із поляками бореться з гетьманом Петром Дорошенком. У 1668 році отаман був у таборі союзників Дорошенка: разом із ним Сірко воював проти українських міст, вважаючи, що бореться проти московських бояр і воєвод.

Через пару років ситуація змінилася. Іван Данилович виступив на боці московського царя і завдав кілька поразок учорашньому союзникові – Дорошенку. 

Перелічуючи всі ці факти, складається ніби й не погане враження про Сірка, адже його мужність неодноразово прославлялася в народній творчості. Але подивимося на ці факти з іншими деталями.

Коли Сірко ходив на Правобережну Україну, то захоплював там міста і казав, що готовий віддати їх московському цареві. Свого ставника посилав у Чигирин на місце Дорошенка, щоб забрати владу.

У Крим ходив Сірко з набігами, як відомо, але воював там не з військом татар, а з жінками. Сірко забирає полонених і веде Україну. Усе ніби добре, якби не один факт. Отаман ділити людей на дві частини: хто хоче залишитись в Криму, і хто хоче повернутися в Україну. Виникає запитання: чому він так робить, адже хіба знайдуться такі, що не хочуть повертатися до своєї Батьківщини? І такі були. Це рішення було цілком розсудливе, адже в Україні в них не залишилося нічого. А тих, хто хоче повертатися до своєї домівки – відпускає. Але потім посилає по них свої війська й всіх убивають. Після такої діяльності нашого видатного полководця 1666 року 720 тис. українців, які були в Криму, почали масово переходити до мусульманської віри, бо боялися Сірка, що він їх вб'є біля Перекопу.

Отже, Сірко – це не та людина, яку ми можемо підносити. Адже наші герої не вбивають своїх побратимів.

Вікторія Підлубна