А може джаз? Замість траурного оркестру.

Фарбуючи вії, я почула сумну музику за вікном. Два дні тому померла сусідка з мого під*їзду. Зазвичай, збираючись на роботу, я слухаю джаз. Цей день не випав з правил. От тільки довелось мені, все ж таки, виключити музику.

І поки я збиралась, грала сумна траурна музика. Я тоді подумала: "Господи! Але ж родичам померлої і так погано! Навіщо люди замовляють ці оркестри?" Складалось враження, що наш народ займається мазохізмом.

Коли помер мій тато, ми принципово не замовляли оркестр. Нам і так було погано, я взагалі не розуміла, що відбувається. Але його в останню путь проводжали постріли з рушниць. Як це б не моторошно звучало, але це було гарно. Тому що він не заслужив сумної музики. Він був веселим і життерадісним. Ось так йому віддали честь пострілами з рушниць за "Афган"

Я чула історії, що в США померлі замовляють собі похорон. Хто був веселим, хоче, щоб усі веселились крізь сльози. Хто обожнював джаз, замовляє джаз-оркестр на похоронах. Звичайно є там і дуже нетрадиційні замовлення. А в Індії померлі у білому одязі. Адже вони знають, що душа вічна і там їй краще, ніж тут.