Гризня у Білому домі: умовно дієздатні проти відверто божевільних
Сторонньому спостерігачу метушня довкола мит у Білому домі нагадала старий єврейський анекдот про "купи козу - продай козу". Однак всередині Овального кабінету й довкола нього кипіли такі пристрасті й інтриги, що можна зняти гостросюжетний серіал. Отже, хто проти кого "дружив" і як відверті антагоністи об'єдналися заради порятунку здорового глузду?
Трохи про те, що відбувалося у Білому домі 9 квітня. З матеріалу The Wall Street Journal.
Коли 9 квітня американські фінансові ринки обвалилися до мінімуму після мит, які запровадив Трам, а інвестори почали розпродувати казначейські облігації США, міністр фінансів Скотт Бессент та міністр торгівлі Говард Лютнік зрозуміли, що треба щось робити.
Проблема полягала в ідеолозі мит Пітері Наварро, який постійно ошивався навколо Овального кабінету і до останнього топив за мита, навіть коли іншим радникам стало очевидно, що це помилковий крок.
Бессент і Лютник дочекалися моменту, коли Наварро пішов на нараду в іншу частину Білого дому, і без дозволу вдерлися в Овальний кабінет, щоб переконати Трампа призупинити мита - поки поряд не було Наварро, який міг би завадити цьому.
Вони залишалися в Овальному кабінеті, поки Трамп не виклав пост у Truth з оголошенням про припинення мит
Бессенту та Лютнику вдалося наполягти на своєму рішенні. Вони залишалися в Овальному кабінеті, поки Трамп не виклав пост у Truth з оголошенням про припинення мит. Прессекретарка Керолайн Левітт швидко вибігла до журналістів, щоб оголосити про рішення. Наварро був здивований, коли дізнався про все.
Альянс Бессента та Лютника демонструє, як швидко все може змінюватись у Білому домі. Цікаво, що після обрання Трампа Бессент та Лютнік розпочали брудну публічну гризню між собою у боротьбі за посаду міністра фінансів. Попри заперечення Ілона Маска, переміг Бессент. Лютнику дістався заохочувальний приз - пост міністра торгівлі. Нині обидва об'єдналися проти Наварро.
Просто приклад, на які хитрощі часом доводиться йти членам адміністрації Трампа, щоб обмежити вплив його несамовитих радників. Хотілося б, щоб Рубіо з Келлогом схожим чином якось відсунули Віткоффа, хоча на них зараз теж особливо покладатися не варто.
Коментарі