Один тесля міг би запобігти Другій світовій - та втрутилася випадковість

Часто нам зручно називати себе "маленькими людьми", щоб виправдати власну інертність, небажання щось вирішувати і діяти. Але згадаймо історію звичайного німецького теслі, якого обурила політика Гітлера - і який самотужки спланував і здійснив замах на фюрера. Отже, де пролягає межа між маленькою - і по-справжньому великою людиною?

Абсолютна більшість жителів планети вважають себе "маленькими людьми", які ніяк не можуть вплинути на розвиток подій і хід історії. Ну, максимум, що вони можуть зробити - сходити на вибори (без вибору) і вважають, що на цьому їхні громадянські обов'язки закінчуються, а далі вже діє влада (як хоче).

Потім виявляється, що влада (отримавши владу) замість виконання своїх солодких передвиборчих обіцянок розпочинає світову торговельну війну всіх з усіма, за яку платить у кінцевому підсумку та сама "маленька людина"; влада будує концентраційні табори для "маленьких людей"; відправляє "маленьких" на світову бійню, на полях якої "маленькі люди" гинуть мільйонами.

Подивіться на Путіна, подивіться на Лукашенка, подивіться на Трампа - всі вони (як і всі диктатори) обіцяли й обіцяють своїм народам світле майбутнє (негідники завжди особливо сильно й палко люблять народ), але "світле майбутнє" Лукашенка виявилося звичайнісіньким фашизмом, "світле майбутнє" Путіна обернулося найстрашнішою війною в Європі після Другої світової, а "світле майбутнє" Трампа може закінчитися глобальною фінансовою, гуманітарною і воєнною катастрофою.

В історії вже не раз таке траплялося з вини "маленьких людей", які голосують за таких самих "маленьких", як вони, тільки на додачу ще й брехливих, злих і підлих. А сильним, мудрим, добрим і великим (тим, хто не вважає себе "маленькою людиною") доводиться потім усе це лайно розгрібати - буває, і в планетарному масштабі, і часто - поодинці.

... 8 листопада 1939 року Гітлер виступав зі своєю традиційною щорічною промовою в мюнхенській пивній "Бюргербройкеллер" з нагоди чергової річниці нацистського "Пивного путчу". О 21.20 у будівлі стався сильний вибух - семеро людей загинули на місці, один помер у лікарні та 63 людини було поранено. Але Гітлера серед них не було - він покинув пивну за 13 хвилин до вибуху.

У цей самий час на німецько-швейцарському кордоні під час спроби незаконно його перетнути затримали 36-річного тесляра Георга Ельзера. Під час обшуку в нього виявили листівки із зображенням інтер'єру залу пивної "Бюргербройкеллер", де хрестиком було позначено колону, яку він замінував, кусачки і кілька креслень вибухового пристрою.Під час допиту він у всьому зізнався, заявивши, що підготував і здійснив замах самотужки, без будь-чиєї допомоги.

Слідчі гестапо не могли повірити, що одна людина могла підготувати і здійснити замах на Гітлера. Але так воно і було. Спостерігаючи, як Гітлер веде Німеччину до війни, а весь світ - до світової бійні, після підписання Мюнхенських угод Георг Ельсер вирішив діяти.

Він проводив досліди з вибухівкою, влаштувався на роботу в каменоломні, звідки вкрав динамітні шашки і детонатори, потім два місяці приходив щовечора до пивної, ховався в ній після закриття і довбав колону, в яку заклав вибухівку. Щоразу він ретельно маскував результати своєї роботи.

Георг Ельсер зібрав бомбу, зробив детонатор із годинниковим механізмом, і виставив його на 21.20 - щороку в цей час промова Гітлера була в розпалі. Але того дня змінилася погода, і Гітлер вирішив повертатися до Берліна поїздом, а не літаком, і завчасно залишив пивну.

Історики впевнені, що якби замах вдався, Друга світова війна не була б такою довгою і кривавою. Георга Ельсера стратили 1945 року. У Берліні йому встановлено пам'ятник.

Оригінал