Угода про надра зі США: не все так і погано?

Дивні, на перший погляд, вимоги і агресивний шантаж Трампа у питанні угоди про українські надра геть не вписуються у цивілізовані рамки ведення переговорів. Але якщо згадати стиль перемовин у "бандитські 90-ті" - то багато чого стає зрозумілішим. Єдине питання - як істота з таким печерним мисленням стала президентом однієї з найвпливовіших країн світу?

Думаю, що Україна врешті підпише угоду щодо мінералів зі США, бо вона набуде прийнятної для нас форми (інвестиційна угода, а не бандитське перетворення минулого безповоротного гранту на несплачений рахунок за майбутнє), а американські інвестиції - це завжди добре.

Чому я думаю, що все закінчиться нормальною угодою? Бо такий стиль переговорів я зустрічав. Етапи таких переговорів виглядають так:

1. Наїзд. Пропозиція з неприйнятними умовами. Найслабші слабаки здаються тут.

2. Ескалація. Друга версія з іще гіршими умовами, щоб показати, що треба було підписувати першу. Тут слабаки здаються, бо розуміють, що третя версія буде гіршою.

3. Ескалація. Якщо ви не здалися на другому етапі, то ви отримуєте підтвердження, що треба підписувати зараз, бо буде ще гірше.

4. Деескалація. Раптом умови четвертої версії виявляються кращими, ніж у третій. Тут слабаки хапаються за шанс отримати щось краще, ніж найгірше. Вони розуміють, що іншого шансу не буде.

5. Деескалація. Вам пропонують найкращі умови з усіх попередніх, але все одно неприйнятні. Треба брати, бо буде знову ескалація.

6. Якщо ви дійшли до цієї точки й не здалися на жодному з попередніх етапів, - отут починаються реальні переговори. У світі є місця та галузі, де так ведуть перемовини. Прийміть цей факт як даність.

Оригінал