Лукашенко як козирна шістка в руках кремлівського карлика

Хоч тушкою, хоч опудалом - але самоназваний білоруський президент дуже хоче потрапити за стіл перемовин. Тих самих, про припинення російсько-української війни, імовірність яких наразі примарна. Однак - навіщо Лукашенкові місце за цим столом?

Білорусь намагається знайти своє місце за столом переговорів про завершення російсько-української війни. При цьому не обходиться без цікавих поворотів та сюжетних ліній, які дивним чином об'єднують офіційний Мінськ та представників білоруських демократичних сил.

Днями заступник міністра закордонних справ Білорусі Юрій Амбразевич заявив, що домовленості про врегулювання війни в Україні мають враховувати інтереси Мінська. Дуже цікавий поворот, на який оперативно відповів прессекретар МЗС України Георгій Тихий. Він наголосив, що єдино можливе місце для режиму Лукашенка - на лаві відповідальності за сприяння агресору.

Тихий правий не лише формально. Справа у тому, що Лукашенко вперше назвав себе співагресором майже два роки тому, у грудні 2022-го, під час зустрічі з Путіним. Мовляв, "ми - співагресори, найбільш токсичні люди на планеті". Цікаво, що на момент цієї заяви російські ракети вже кілька тижнів, як перестали летіти по Україні з білоруської території. Не менш цікавим виглядає інший факт: за три місяці після заяви Лукашенка Путін оголосив про наміри розмістити у Білорусі тактичну ядерну зброю.

Нині достеменно невідомо, чи розміщено її зараз на території Білорусі, адже туди офіційно не перекинуто підрозділ охорони з числа російських військових. Охорона ядерної зброї є предметом відповідальності держави, яка є її власницею, а передавати жодну "валізку" Лукашенку Путін намірів не має. Проте цілком готовий просунути до Білорусі посилену бригаду під приводом охорони зброї масового знищення. До речі, радіаційний фон у Білорусі також не підвищений. Щоправда, Лукашенко нещодавно наголосив, що на території Білорусі розташовані десятки ядерних боєголовок. Він добре усвідомлює, що тема ядерної зброї потужно впливає на настрої на Заході.

Проте з участю у переговорах про припинення російсько-української війни ситуація інша. Щоб опинитися за їхнім столом, недостатньо мати непристойно довгий стаж перебування на посаді керівника європейської держави. Доведеться або гучно визнавати себе співагресором, або - жертвою російської агресії, "геополітичних перехожих" до подібних переговорів не запрошують. Зазначу, що за другого варіанту шанси Лукашенка спокійно провести фарс під назвою "президентські вибори в Білорусі 26 січня 2025 року" будуть тяжіти до нульової позначки.

Навіщо Путіну Білорусь за столом переговорів? Насправді, від адекватної відповіді на це питання залежить і сприйняття ініціативи Лукашенка. Припускаю, що господар Кремля робить ставку на шулерські методи, використовувати козирну шістку. Путін любить прикривати чимось або кимось свої справжні наміри, а у Лукашенка, до речі, довжина повідка є такою, що особливо смикатися не вийде. Він зможе торочити про "слов'янське братерство", "вигадану Леніним" Україну та транслювати інші нісенітниці. Якщо Лукашенко дивом опиниться за столом переговорів, то буде діяти як enfant terrible, відтіняючи тим самим "конструктивні наміри" Путіна. Чи потрібно це США та Європейському Союзу? Відверто кажучи, вкрай сумнівно.

Проте потрібно самому Лукашенку, адже разом із проведенням президентської кампанії, він отримує шанс "перегорнути сторінку", спробувати відновити діалог із Заходом. У цьому контексті не зовсім зрозумілим є прагнення представників білоруських демократичних сил опинитися за столом переговорів про припинення російсько-української війни. Підстави для цього далеко не очевидні.

Лукашенко, за всієї нелегітимності, впевнено контролює ситуацію в Білорусі, а його опоненти не можуть похвалитися суттєвим впливом на події всередині РБ. Єдині, хто заслуговують на право опинитися за столом переговорів про припинення російсько-української війни - "калиновці" та інші білоруські добровольці, які рятують реноме Батьківщини у боях з російським агресором.

Gazeta.ua