Туманність Трампа: не очікувати хорошого, готуватися до гіршого

Щойно стали відомі результати президентських виборів у США - світ охопила лихоманка. Дональд Трамп наразі навіть не прийшлов до влади, а політичні джокери вже перемагають на виборах, і схоже, звичному порядку настає кінець: попереду епоха невизначеності й турбулентності. Що робити?

Перемога Дональда Трампа у президентській кампанії у США дозволила йому стати планетарним ньюзмейкером номер один. Відтак ми опинилися в інформаційній бульбашці "Трамп керує світом", хоча процедура його інавгурації відбудеться лише 20 січня 2025 року. І до того часу питань до перспектив дій 47-го президента США буде, можливо, більше, ніж відповідей.

Тріумфальне повернення

Кандидат від Республіканської партії не лише виграв президентські вибори 5 листопада 2024 року завдяки більшій кількості голосів виборщиків, які підтримали його кандидатуру, Цього разу за Трампа проголосували і більше виборців, ніж за Камалу Гарріс, тоді як у 2016-му Гіларі Клінтон набрала на 2 мільйони голосів виборців більше. Також Great Old Party, як називають республіканців, утримала контроль над Палатою представників та здобула перемогу на виборах до Сенату. Подібна політична конфігурація називається "трифекта", і вона триватиме щонайменше до листопада 2026 року. Очевидно, що цей період Дональд Трамп має наміри використати найбільш ефективно.

Західна преса написала чимало про витоки перемоги Трампа, відтак варто зауважити, що його кампанія виявилася більш агресивною та наступальною, ніж у суперниці. Зміна кандидата лише частково допомогла Демократичній партії, а замах на Трампа, який відбувся у липні 2024 року, здається, лише додав йому сил у політичній боротьбі. Любителі конспірології, звісно, ще неодноразово будуть згадувати цю точку біфуркації кампанії-2024, проте на визнання результатів волевиявлення американців це не вплине, як і той факт, що понад 75 мільйонів виборців проголосували достроково.

До речі, у виборах президента, членів Палати представників та третини сенаторів взяли участь 2/3 американських виборців, і цей результат засвідчує високий рівень зацікавленості американського суспільства. Питання, чи в інтересах Трампа розкрити всю правду про замах на нього залишається одним з інтригуючих щодо його повернення до Білого Дому.

Дональд Трамп впевнено "продавав" виборцям повернення до старих-добрих часів його першої президентської каденції, коли світ не знав ані пандемії COVID-19, ані загрози рецесії в економіці, ані російсько-української війни. Тому помилковою буде припущення, ніби питання домінування США в сучасному світі були для виборця Трампа домінуючими мотивами його підтримки. Разом з тим, варто зазначити, що формат ведення кампанії кандидатами від демократів та республіканців посилював поляризацію американського суспільства на підставі політичних симпатій до кандидатів у президенти.

Тут варто відзначити один вагомий момент: Росія навряд чи робила ставку на перемогу Трампа чи Гарріс, якими б натяками не говорили її офіційні особи та пропагандистські рупори. Інтерес Кремля полягав у тому, щоб використати можливу турбулентність під час підведення результатів волевиявлення, проте цього не сталося. Трамп, нагадаю, переміг у всіх swing states, що дозволило йому розпочати святкування своєї перемоги максимально оперативно, не стримуючи радості. Та демонструючи громадськості тих, хто якийсь час буде співробітником Трампа. З огляду на те, що радниками з питань національної безпеки у першій каденції Дональда Трампа встигли попрацювати шестеро чиновників, кадрова турбулентність і надалі буде ознакою його стилю управління. Зараз на цю посаду претендує сенатор Майк Волтц.

На засадах особистої відданості

Спостерігачі відзначають кілька цікавих тенденцій. З одного боку, у команді Трампа навряд чи з'являться чиновники, яких у 2016-2020 роках називали "дорослими", зокрема, колишній держсекретар Майк Помпео. Не отримала пропозицію про посаду колишня представниця США при ООН Нікі Гейлі, яка боролася з Трампом на республіканських праймеріз. Першим анонсованим чиновником, керівницею апарату Білого дому, стала Сьюзі Вайлз, яка стала першою жінкою в історії, що обійме цю посаду. З іншого - очевидним критерієм для визначення кандидатур є особиста відданість представників республіканського партійного істеблішменту Трампу. На нинішньому етапі вона цілком компенсує інші якості.

Проте якщо wow-ефект навколо потенційного міністра оборони Піта Хегсета триває, то кандидат у генеральні прокурори Метт Гетц був змушений відмовитися від пропозиції через низку компрометуючих обставин. Його ще до проходження крізь сенатське чистилище замінила адвокатка Трампа часів спроби відправити його у відставку шляхом імпічменту у 2019 - 2020 роках Пем Бонді. Можна прогнозувати, що протягом часу, що залишився до інавгурації Дональда Трампа, американські медіа можуть знайти інформацію, яка може завадити окремим кандидатам пройти чистилище Сенату навіть в умовах домінування там республіканців.

Окремої уваги заслуговує постать Ілона Маска, адже ексцентричний мільярдер не лише активно включився до виборчої кампанії Трампа на фінішному етапі, але і фактично перетворився на тінь президента-електа. Це настільки помітно, що у людини непідготовленої може скластися враження, ніби Маск, а не Джей Ді Венс, обійме 20 січня 2025 року посаду вицепрезидента США. Однак Ілон Маск народився у ПАР, тому цьому вкрай амбітному афріканеру не світить у майбутньому президентська посада. Натомість Ілон Маск разом з Вівеком Рамасвамі буде працювати у Департаменті ефективності, який покликаний навести лад у системі державної служби США. Поки доволі складно сказати, наскільки результативними будуть ці дії, проте статки Маска зростають рекордними темпами.

Якщо говорити про вдячність Трампа, то можна звернути увагу на анонсоване призначення Роберта Кеннеді-молодшого на посаду міністра охорони здоров'я. Той є відомим антивакцинатором, тому робота на посаді керівника МОЗ може стати тією ще пригодою. Зазначу, що команда Трампа створила своєрідний алгоритм презентації членів його адміністрації, який дозволяє протягом трьох тижнів після перемоги у президентських перегонах підтримувати інтерес до його кандидатури. Сам 45-й президент, який зараз має статус президент-електа в очікуванні інавгурації як 47-го глави держави, наголошує, що позитивні зміни в економіці США почалися з його обранням. Очевидно, і індички на цьогорічний День Подяки будуть більш жирними.

Європейське відлуння

Показово, що на саміт Європейської політичної спільноти, який проходив у Будапешті 7 листопада, приїхали практично всі політики Старого Світу, за винятком Олафа Шольца (про причини його відсутності - трохи нижче), хоча багато з них критикували Віктора Орбана. Той першим серед закордонних лідерів привітав Дональда Трампа з перемогою та почав вимагати нової стратегії ЄС щодо України. Втім, президентка Європейської Комісії Урсула фон дер Ляєн, для якої допомога нашій державі є важливим компонентом зовнішньополітичної програми, поки обмежилася готовністю до діалогу з новим президентом США. Показово, що у новій політичній реальності суперечки навколо персонального складу Європейської Комісії завершилися у Європейському Парламенті швидше. Збирався побачитися з Трампом і президент Польщі Анджей Дуда, проте поки не побував за океаном.

Відсутність Олафа Шольца має пояснення: у Німеччині 23 лютого 2025 року пройдуть дострокові вибори до Бундестагу, і на них нинішній канцлер навряд чи зможе зберегти свою посаду. Максимум, на який сьогодні претендують соціал-демократи - статус молодшого партнера у широкій коаліції. Щоправда, досвіду Шольцу вистачило для того, щоб не дозволити міністру оборони Борису Пісторіусу стати кандидатом на посаду канцлера від СДПН. Натомість вільні демократи, які вийшли зі "світлофорної" коаліції, та "зелені", які продовжують співпрацю з Шольцем, готуються до виборів. Очевидно, що мобілізуються і "Альтернатива для Німеччини" і Сара Вагенкнехт, які намагаються посунути звичні політичні сили з вершини популярності.

Несподівано прихід до влади Трампа проявився і в Румунії, де незалежний кандидат Калін Георгеску посів перше місце у президентських перегонах, створивши сенсацію. Не менш сенсаційним став той факт, що до другого туру виборів не потрапляє діючий прем'єр Румунії Марчел Чолаку. Він оперативно подав у відставку з посади лідера Соціал-демократичної партії, адже 1 грудня пройдуть парламентські вибори, а 8-го - другий тур президентських. У ньому з Георгеску змагатиметься Елена Ласконі, кандидатка з ліберальними поглядами, яка висловлювалася на підтримку України.

Український акцент

Для України перемога Дональда Трампа стала серйозним викликом з низки причин. По-перше, той навряд чи забув ситуацію зі згаданою вище спробою імпічменту, і тепер не вважає за потрібне стримувати численні випади в бік офіційного Києва з боку власного оточення. Проте важливо пам'ятати, що близьке коло Трампа сьогодні - приватні особи, і можуть залишитися такими протягом всієї його президентської каденції.

Друга причина - республіканці послідовно виступали проти "відкритого чеку" у допомозі України, який виявився, відверто кажучи, не таким вже корисним для зміцнення нашої обороноздатності. До того ж, закон про ленд-ліз, запропонований адміністрацією Байдена, залишився лише на папері: у Вашингтоні не ризикнули піти на ескалацію у відносинах з Кремлем. Не виключено, що адміністрація Трампа буде намагатися розслідувати надання допомоги Україні, і до цього у Києві варто бути готовим заздалегідь.

Стосовно відповідальних за Україну спостерігається певна турбулентність: якщо з державним секретарем, яким повинен стати Марко Рубіо, все більш-менш зрозуміло, то спецпредставник з впливу на російсько-українську війну - поки відкрита позиція. На неї претендує юридичний радник Трампа, виходець з Росії Борис Епштейн, проте останнім часом активно обговорюють і кандидатуру колишнього посла у Німеччині Річарда Греннела. Той під час роботи у Берліні відзначався діями та заявами, що межували з втручанням у внутрішні справи Німеччини.

Україна має обмаль часу, щоб продемонструвати Трампу свою важливість, знайти тональність, щоб сказати йому: "Ми з тобою однієї крові". Зокрема, шляхом розміщення замовлень на американських підприємствах. Також доведеться не лише відмовитися від стереотипів та завищених очікувань на кшталт припущень, що вже 21 січня 2025 року, зразу після інавгурації Трампа, війна з Росією закінчиться. Потрібно також зміцнювати внутрішню єдність та шукати оригінальні рішення для проходження періоду ідеального геополітичного шторму.

Gazeta.ua