Захід боїться, ЗСУ боряться, а влада України - не має грошей на ЗСУ
900 днів Україна демонструє світові небачений приклад стійкості у протистоянні з набагато сильнішим ворогом. Союзники надають нам збройну і фінансову допомогу. Єдине, що влада України має фінансувати самотужки, це наша армія. Аж тут з'ясовується, що саме цих грошей в бюджеті - немає?
Україна понад 900 днів дає відсіч широкомасштабній російській агресії. За цей час наша держава перетворилася на глобальний лакмусовий папірець ефективності державної політики та спроможності політиків виконувати свої обіцянки.
Дуже показовою виявилася зустріч у Білому домі президента США Джо Байдена з британським прем'єром Кіром Стармером. Інформаційна прелюдія до неї виявилася куди гучнішою за результат, адже лідери США та Британії не наважилися публічно оголосити про дозвіл ЗСУ використовувати надані далекобійні ракети по цілях на території Росії.
...обіцянка Путіна розглядати подібне рішення як залучення Заходу до війни проти Росії зіграла роль політичного стоп-крану
Я пам'ятаю часи, коли ядерна зброя була засобом стримування, а сьогодні, виходить, обіцянка Путіна розглядати подібне рішення як залучення Заходу до війни проти Росії зіграла роль політичного стоп-крану. Кремлівський диктатор може тішитися: його продовжують сприймати як реальну силу, ані минулорічний заколот Пригожина, ані наступ ЗСУ у Курській області Росії не поклали край його уявній величі. Деміфологізація Росії, процес якої розпочали громадяни України своїм відчайдушним та ефективним опором, в очах Заходу відбувається вкрай повільно.
Прикро, але у Вашингтоні не розуміють: перехід від методології "не дозволимо Україні програти" до "сприятимемо перемозі України" буде на користь самим Штатам. Успішні дії України проти Росії максимально відкладають безпосередню участь США у війні проти Росії. Небажання Вашингтона відправляти своїх військових до Європи для захисту союзників по НАТО є очевидним. Незрозумілим є, чому найпотужніша у військовому компоненті держава світу не наважується надати Україні більшу допомогу.
...у цьому є провина Києва, адже українська влада, попри повне моральне право, не формує сприйняття України Заходом як вістря у боротьбі Добра і Зла
Так, у цьому є провина Києва, адже українська влада,попри повне моральне право, не формує сприйняття України Заходом як вістря у боротьбі Добра і Зла. Ми маємо визнати, що НАТО не є тим карикатурним збіговиськом паліїв війни, яким його зображували радянські Кукринікси. Проте стійкість України щонайменше заслуговує на підтримку, стійкість українського народу, який тримає удар понад 900 днів, розпочавши протистояння агресії Кремля ще у 2014 році, після анексії Криму та розпалювання вогнища війни на Донбасі.
До речі, ми змогли переконатися, що окупований Крим для Путіна важливіший за Курську область - міжнародно визнану частину Росії. Успішні дії ЗСУ у Курській області стали несподіванкою для всіх, не лише для Кремля. Проте реакція російської влади - млява та формальна - засвідчує, що Путін не є готовим, коли проти нього починають використовувати зброю належного ступеня інформаційної гібридності.
Подивіться хоча б на головного офіційного спікера РФ про події на Курщині. Це васал Рамзана Кадирова Апті Алаудінов, який також є заступником начальника Головного військово-політичного управління ЗС РФ. На кокарді берета Алаудінова фігурує не двоглавий орел, а Ахмат Кадиров - проросійський лідер Ічкерії, який воював проти федеральних сил. Дуже цікаво було б почути думку російських офіцерів, які воювали на Кавказі, про Алаудінова, втім, вони давно вже відмовилися від використання поняття "офіцерська честь".
Україна в цій ситуації потребує максимальної мобілізації. Ми не маємо грунтовних підстав сподіватися на самовіддачу з боку союзників. Нам наче нагадують, що НАТО - оборонний військово-політичний альянс, і Україна сьогодні кров'ю своїх захисників складає випробувальний іспит на членство у ньому. Питання європейської та євроатлантичної інтеграції є не таким простим та очевидним, як нам видається, адже рішення у обох союзах ухвалюються консенсусом.
...Україна повинна наголошувати на тому, що без неї - найбільшої країни континенту - ані євроатлантична, ані європейська інтеграція не можуть бути завершеними
Чи спостерігається консенсус щодо членства України? У НАТО проти виступають США та Німеччина, у ЄС - насамперед Угорщина, проте "сусідські примхи" можуть бути не лише від неї. Тому Україна повинна наголошувати на тому, що без неї - найбільшої країни континенту - ані євроатлантична, ані європейська інтеграція не можуть бути завершеними. І це мають почути наші партнери.
Тим часом прем'єр Денис Шмигаль підтвердив те, що ще у липні говорила керівниця бюджетного комітету Верховної Ради Роксолана Підласа: у Державному бюджеті на 2024 рік є дефіцит у 500 мільярдів гривень. Причина його появи виглядає, дарує, по-дурному: можновладці стверджують, що були переконані, що влітку цього року бойові дії припиняться або хоча б зменшиться їхня інтенсивність. Цього, як ми бачимо, не сталося.
Постраждалими виявилися наші захисники, і ця ситуація потребує негайних рішень. Інші статті Держбюджету фінансуються нашими партнерами, але оборона - це виключно українська справа, власне, вагомий елемент нашого суверенітету. Куди дивилися президент як Верховний Головнокомандувач та 5-6 менеджерів ОПУ, які здійснюють управління державою у ручному режимі - мабуть, краще не уточнювати.
Проте ситуація є показовою. Як і інший, трагічний епізод цієї страшної війни. Загинув син головного рабина України Моше Реувена Аусмана Матітьягу (Антон) Самборський. Загинув у бою проти окупантів. Його загибель - не лише трагедія родини, але і гучний ляпас російській пропаганді, яка часто кукурікає про "нацистську владу України". І промовисте нагадування українському істеблішменту, дітей якого не часто можна побачити в однострої ЗСУ.
...українці довели, що можуть не лише помирати за Україну, але і вбивати за неї, що у сучасному світі важить багато
Україна переможе, але стане іншою. На нас чекає важкий шлях, з важкими втратами. Проте українці довели, що можуть не лише помирати за Україну, але і вбивати за неї, що у сучасному світі важить багато. У війні проти Росії, у відсічі окупантам гартується українська політична нація, в існуванні якої нам так довго відмовляли пригноблювачі. Ми, безумовно, переможемо, але ціна Перемоги буде важкою.
