Президентські перегони у США: виборці вирішують... небагато

Як сталося, що Трамп переміг, отримавши меншість голосів? Що таке виборці і виборники і в чому різниця між ними? Що відбувається між Трампом і Гарріс просто зараз?

П'ять разів в історії кандидати в президенти США вигравали всенародне голосування (popular vote), але програвали Колегію виборників (Electoral college) іншим кандидатам, які згідно з Конституцією США, і обиралися президентом.

Останніми прикладами цього були: 2016 рік, коли Гілларі Клінтон набрала у загальнонаціональному масштабі приблизно на 2,8 мільйона голосів виборців більше, ніж переможець президентських виборів Дональд Трамп, та 2000 рік, коли чинний віце-президент Ел Гор отримав приблизно на пів мільйона голосів більше, ніж переможець виборів Джордж Буш молодший.

Цікаво, що історично найменш популярним у всенародному голосуванні виборців кандидатом у президенти, що виграв вибори, був один із найбільш знаменитих президентів США Авраам Лінкольн (якого не підтримувало населення південних штатів). Отримавши у 1860 р. лише 39,9 % голосів американських виборців, він водночас був обраний президентом США - 59,4% голосів Колегії виборників.

Щочотири роки в Сполучених Штатах Америки визначають переможця президентських виборів за конституційною системою Колегії виборників. У цій системі кожен штат має фіксовану кількість виборників залежно від чисельності населення штату (майже пропорційно, але не зовсім), і ці виборники потім голосують за кандидата, який набрав найбільшу кількість голосів у їхньому штаті (у 48-ми штатах) чи конгресовому окрузі (у 2-х штатах).

З 1964 року є всього 538 голосів виборників, за які змагаються кандидати у президенти. Для перемоги на виборах необхідно набрати мінімум 270 голосів. Завдяки цій системі кандидатам не потрібно набирати більше п'ятдесяти відсотків голосів виборців по всій країні загалом, а лише виграти в такій кількості штатів, щоб отримати більшість у Колегії виборників - від 270 голосів.

Чому американці взагалі використовують цю систему для обрання своїх президентів? Відповідь лежить в історії США. Серед багатьох гострих питань, які обговорювали делегати Конституційного конвенту 1787 року, одним із найскладніших для вирішення було те, як обирати президента. Батьки-засновники США дискутували місяцями: частина стверджувала, що Конгрес США має обирати президента, а інші наполягали на демократичному всенародному голосуванні. Своя логіка і вагомі аргументи були у обох сторін цієї тривалої і виснажливої суперечки.

Згідно з Конституцією США, кожен штат отримує один голос виборників за кожного сенатора та члена Палати представників, яких він має в Конгресі США. Оскільки кожен штат, незалежно від того, великий він чи маленький, має двох сенаторів, малі штати мають більшу вагу в Колегії виборників, ніж вони мали б, виходячи лише з чисельності їхнього населення. Тому на сьогодні у Колегії виборників 538 голосів від 50 штатів і округу Колумбія - 100 як сенаторів, 435 як членів Палати Представників + 3 голоси окремо від округу Колумбія, м. Вашингтон.

Другим фундаментальним правилом щодо Колегії виборників після започаткування всенародних голосувань виборців у своїх штатах (з 1824 р.) стало те, що всі штати, окрім двох, використовують мажоритарну систему "переможець отримує все". Тобто, кандидат у президенти США, який отримує найбільшу кількість голосів у штаті - виграє всі голоси виборників від цього штату.

Важливо зазначити, що з 1824 року в США відбулося 49 президентських виборів зі всенародним голосуванням виборців (у своїх штатах), і у 18 з них переможець - обраний президент США - не отримав більше 50% голосів виборців у загальнонаціональному вимірі. У більшості цих випадків переможець все ж таки отримував більше голосів виборців порівняно з іншими кандидатами.

Використання системи Колегії вибірників є джерелом політичних дискусій у США. Критики стверджують, що вона не відображає волі більшості американських виборців та спонукає кандидатів непропорційно зосереджувати зусилля на перемозі в тих штатах, де важче передбачити результат, - swing / battleground states - штатах, які коливаються і в яких концентрується головна виборча боротьба.

Однак прихильники наголошують, що система Колегії виборників запобігає зосередженню кандидатів у президенти на інтересах великого міського населення, спонукає звертати увагу на інтереси менших і малонаселених штатів, і головне - ця система відображає федеральну природу держави і зберігає федералізм, а також двопартійну систему (не дозволяє жодній партії монополізувати владу в країні). Варто звернути увагу на одну важливу постійну рису системи виборів президента США: Колегія виборників постійно дає суттєво більш односторонні результати, ніж всенародне голосування (голосування виборців загалом у загальнонаціональному вимірі).

Якщо подивитися назад на кожні президентські вибори від 1828 р. (коли вони почали нагадувати сучасну систему), то відсоткова частка голосів переможця - обраного президента США - в голосах Колегії виборників в середньому в 1,36 рази перевищувала його відсоткову частку голосів у всенародному голосуванні загалом по країні, це називають "electoral vote inflation (EVI) factor", фактором інфляції голосів електоральної колегії. Тож Колегія виборників зазвичай збільшує перемогу до значно більш переконливої.

Чим більший EVI, тим більша різниця між всенародним голосуванням за переможця та перевагою голосів виборників у Колегії; чим менший EVI, тим ближчі два показники - відсоткові результати всенародного голосування виборців у всіх штатах США загалом та голосів у Колегії виборників - одне до одного.

Так, наприклад, за результатами президентських виборів у 2020 р. фактор EVI Байдена становив 1,11 - фактично менше, ніж у Трампа в 2016 р. (1,23), і найменше з моменту двох перемог Джорджа Буша в 2000 і 2004 рр. (1,05 обидва рази); у Барака Обами цей фактор був 1,28 у 2008 і 1,21 у 2012 рр.

Наступним найбільшим історичним розривом став "зсув Рейгана" у 1980 році. У цьому тристоронньому змаганні Рональд Рейган набрав трохи більше 50% голосів виборців загалом, Джиммі Картер - 41%, а незалежний Джон Андерсон - 6,6%. Але Рейган майже у 10 разів випередив Картера в Колегії виборників: 489 голосів (90,9% від загальної кількості) проти 49, з коефіцієнтом електоральної інфляції EVI 1,79.

На багатьох виборах із найбільшою інфляцією голосів виборників додатково до двох головних кандидатів брали участь видатні кандидати від "третіх" сторін, які суттєво знижували частку голосів виборців, поданих за переможців, при цьому самі не були реальними "гравцями" у змаганні за голоси Колегії виборників. З іншого боку, коли два кандидати від основних партій балотувалися досить рівно і не було популярних незалежних "третіх" кандидатів, голосування в Колегії виборників, як правило, було набагато ближче до загальнонаціоального підрахунку.

У цьому контексті важливо зазначити, що для Трампа в 2016 р. та Байдена в 2020 р. перемога в кількох великих штатах (з вагомою часткою в Колегії виборників), де "переможець отримує все", з дуже мізерною перевагою серед виборців виявилася ключем до їхніх перемог у Колегії виборників, тобто у президентських виборах загалом.

У 2016 році Трамп виграв "мінливі" штати Флориду, Мічиган, Пенсільванію та Вісконсин (загальна кількість голосів виборників - 75) з перевагою у менш, ніж 2% голосів виборців у кожному штаті - або разом з перевагою у 190.655 голосів із понад 23,3 мільйона, поданих у цих штатах.

У 2020 р. Байден виграв штати, що коливаютьс - Аризону, Джорджію, Пенсільванію та Вісконсин (загальна кількість голосів виборників - 57) з таким же незначним відривом - або разом з перевагою у 124.364 голоси з 18,6 мільйонів, поданих у цих штатах.

Тож наявні дані свідчать, що результат президентських виборів у США у 2024 році з великою вірогідністю буде визначатися у нинішніх 7 штатах, що коливаються, - Аризоні, Неваді, Джорджії, Пенсільванії, Північній Кароліні, Мічигані та Вісконсині, за які й розгортається головна боротьба між Трампом і Гарріс. При вірогідній перемозі Гарріс у всенародному голосуванні по всіх штатах загалом, у Трампа є великі шанси перемогти у президентських виборах, причому з переконливим результатом у Колегії виборників (як це вже було у випадку виборчого протистояння Гілларі Клінтон і Дональда Трампа у 2016 р.).

За усередненими даними соціологічних опитувань згідно з популярним агрегатором RealClearPolitics станом на 11.08.2024 : Гарріс має перевагу над Трампом у загальнонаціональному рейтингу - 0,5 відсотки у двосторонніх перегонах і 0,8 відсотки у перегонах за участі інших кандидатів, зокрема Дж. Ф. Кеннеді молодшого. Трамп має усереднену перевагу над Гарріс у 0,9 відсотки в 7 визначальних штатах, що коливаються. Зокрема, він наразі має перевагу у 5 з 7 цих штатів: Аризона + 1,5 ; Невада + 3,7 ; Північна Кароліна + 3,2 ; Джорджія + 0,6 ; Пенсільванія + 0,8 відсотки. Водночас Трамп програє у 2-х штатах: Вісконсин - 0,8 та Мічиган - 2,4 відсотки.

До речі, для порівняння, станом на 11.08.2016 Гілларі Клінтон мала усереднену за соціологічними опитуваннями перевагу над Трампом у загальнонаціональному рейтингу - 3,2 відсотки у двосторонніх перегонах (46,8 проти 43,6 відсотки) та 3,3 відсотки у перегонах за участі інших кандидатів (45,5 проти 42,2).

Зрештою, Клінтон, як відомо, перемогла у всенародному голосуванні з перевагою у 2,8 млн. голосів виборців і програла президентські вибори за результатами колегії виборників - 227 голоси у Клінтон проти 304 у Трампа.

Такі уроки історії. Як буде цього разу, українцям варто спостерігати поінформовано і без оманливих ілюзій.

Оригінал