Футболіст Андрій Шевченко, як політик = "тушка"?
Якщо подивитися на Андрія Шевченка не, як на легендарного футболіста, а як політика і проаналізувати його нетривалу проте досить насичену політичну карєру - висновок напрошується один єдиний.
Шевченко нічим не відрізняється від "тушок" і насправді є яскравим представником цієї когорти політиків, які бігають від однієї політичної сили до іншої, від одного патрона до іншого і з легкістю змінюють свою політичну прописку.
На виборах 1998 року Шевченко вступив до СДПУ(о) одіозного Віктора Медведчука.
На виборах 2004 року відкрито підтримав кандидата в президента Віктора Януковича. Фактично виступивши проти Помаранчевої революції.
Однак вже з 1 червня 2005 по 9 жовтня 2006 працює позаштатним радником президента Ющенка.
І ось черговий похід в політику - тепер до Наталі Королевської та її проекту "Україна -вперед!".
Враховуючи такі політичні кульбіти в біографії Шевченка виникає одразу декілька запитань.
Прихильником якої ідеології і цінностей він є, як політик? Формально соціал-демократичної, як у СДПУ(о), чи національно-демократичної як у Ющенка. А може Шевченко, в недалекому минулому, палкий прихильник Януковича - виступає за другу російську мову як державну і підтримує ідеологію олігократії - влади олігархів і великого капіталу?
Які закони і які реформи хоче бачити і може продукувати футболіст-політик Шевченко?
Відповіді на ці запитання ми ніколи не чули і не почуємо, оскільки, як на мене, для Шевченка участь в черговому політичному проекті - чисто маркетинговий хід.
Для нього похід в політики нічим не відрізняється від зйомок в рекламі пепсі. Так це весело, це роздача афтографів, це зйомки в роликах. Але він не політичний гравець, в нього немає цього стержня. Він з точки зору політичних технологій, як правильно сказав колега політолог Кулик, модний аксесуар, ще й до того ж перехідний.
Вчора цим аксесуаром гралися СДПУ (о), Янукович та Ющенко. Сьогодні він перейшов в розпорядження Королевської. Завтра дістанеться ще комусь у спадок.
Не всім легендарним спорстменам дано стати справжніми політиками. Таких одиниці, і Шевченко навряд чи зможе повторити, хоча би успіх Віталія Кличка, який дуже довго і наполегливо працював над собою, щоби його хоч трохи почали сприймати всерйоз, як політичну фігуру.
Якби Шевченко пішов до Кличка це було би ще зрозуміло та навіть сильно з політичної точку зору.
Але своїм власним вибором політичного проекту для заходу у велику політику, Андрій продемонстрував повну безграмотність, примітивізм та наївність, розчарувавши навіть своїх палких прихильників серед футбольних вболівальників.
Адже сьогодні хіба, що лише таким же наївним, необізнаним і далеким від політики людям, не зрозуміла суто технологічна й віртуальна суть проекту "Україна - вперед!". Не дарма вболівальники назвали такий крок Шевченка найгіршим трансфером у його карєрі, та просто російською мовою кажучи "большой глупостью".
Чи буде Шевченко у цьому проекті самостійною фігурою? Навряд чи. Скоріше іграшкою в руках російських технологів, які як стало відомо, працюють з Королевською, брендом який вичавлять та використають по максимуму, при цьому Андрій у сухому залишку отримає для себе досить сильно підмочену репутацію та можливо ще не один раз пошкодує, що взагалі знову звязався із політикою.
Адже вже пішли чутки, що за використанню бренду "Шевченко" футболісту заплатили чималі гроші, настільки великі, що він відмовився від завершення карєри у США, куди його наполегливо сватали американські футбольні клуби.
