Темний бік Пейзажки: коли бізнес стає аморальним

Пейзажна алея в столиці - улюблене місце для відпочинку киян. І не в останню чергу завдяки симпатичним скульптурам. Однак - меценати вже не мають коштів на їхній ремонт, а прайси ростуть

Нагадаю, можливість створити сквер зі скульптурами та рослинами на Пейзажній алеї в Києві виникла виключно завдяки низовій ініціативі киян, котра тоді була започаткована і реалізована нашим рухом "Збережи Старий Київ" у другій половині нульових. Ми побороли тітушок, виграли в судах, спільно з меценатами ліквідували наслідки руйнівної діяльності забудовника і створили сквер, де зараз усі гуляють.

Як компроміс, у сквері меценати оплатили і встановили роботи Скритуцького, котрий заробив на цьому досить хороші кошти. Твори Скритуцького одним подобалися, а інші (зокрема, представники художньої спільноти) їх сильно критикували. Доходило до криміналу. Нам тоді, загалом, було головне - щоб там був громадський простір, а не приватна забудова.

Особливістю багатьох скульптур Скритуцького є те, що вони постійно руйнуються і потребують дорогого ремонту. Відтак, вони значну частину часу або у поганому стані, або десь на реставрації. І це стосується не тільки Пейзажки. За відновлення меценатам необхідно постійно платити досить значний прайс. Котрий, на мою думку, граничить з аморальністю під час війни, з боку виконавця цих робіт. У котрого, до речі, на них монополія. Це можна було б толерувати в багаті часи. Але не нині.

Я б на місці Скритуцького це робив би зараз безкоштовно, але він зробив протилежний вибір, на користь максимізації своєї фінансової вигоди. Що ж, його право, це вільний ринок. Кожен зараз, у ці часи, там, де каже йому бути його совість. Але так само на вільному ринку кияни мають право поміняти постачальника. Це право не менш священне, ніж право гарно заробляти під час війни.

Думаю, у нас є достатньо талановитих митців, котрі можуть заповнити Пейзажну якісними творами, і при цьому вивільнити кошти київських меценатів для більшої допомоги фронту. І, сподіваюся, бонусом буде зняття звинувачень у кічі і несмаку з однієї з найчарівніших місцин Києва - Пейзажки. Я категорично проти того, щоб тратити додаткові гроші громади, котрі краще спрямувати на потреби фронту. Зараз час економити там, де це можна.

Такі справи. Принагідно дивуюся тому факту, що не знаю нікого із захисників бізнесу Скритуцького, хто б був помічений у боротьбі проти МАФу РПЦ через дорогу від Пейзажки, котрий ми нещодавно прибрали. Також не знаю серед них таких, хто бодай копійкою чи іншим чином за ці 15 років долучився власне до оплати немалих прайсів згаданого митця.

Оригінал