Чіткі терміни служби залежать лише від Зеленського

Воювати скоро буде ніким: ті, хто пішли добровольцями у 2014-2022 роках гинуть та отримуюють непоправні каліцтва, ТЦК своїми часто антигуманними методами мобілізації - все одно не встигає поповнювати катастрофічну нестачу людей на фронті. Чому ж українці вже не рвуться захищати країну - і як змінити цю катастрофічну ситуацію?

Скільки нам людей потрібно на фронті? Омріяні "терміни служби" - це чиста, сувора математика. Немає змісту кричати чи плакати. Держава тут буде максимально твердою: поки не буде чітко і без сумнівів визначено момент, коли нас можуть безпечно відпустити, без катастрофічних наслідків для фронту - нас не відпустять.

А коли можна буде відпустити? Тоді, коли буде зрозуміло, що кількість людей на фронті, в реальній війні достатня. Як ви вже, мабуть, відчули, саме цей момент - визначення достатньої кількості чисельності Сил оборони - є найбільш слабкою і непевною ланкою. Чому? Тому що військова система сама ніколи не насититься людьми. Скільки їй не дай - буде мало.

Поставте себе на місце будь-якого командира. Уявіть, що вам постачають безкоштовних виконавців ваших завдань. Безкоштовних, тому що керівник не обмежений жодними бюджетами на їхнє утримання. Кожен додатковий боєць, якщо він не алкозалежний чи хворий - це чистий плюс до ваших, як керівника, можливостей. І от, такий ресурс для виконання завдань вам пропонують обмежити. Чи зможете ви уникнути спокуси завищити свою потребу в людях? Що тут є критерієм достатньої кількості людей? Приміром, для оборони треба менше людей, чим для наступу...

Тому чіткі терміни служби - це може бути лише акт політичної волі. Котрий ніколи не народиться в рамках якогось окремого міністерства чи навіть цілого Кабміну. Потрібен хтось, хто не буде питати виконавців їхньої думки, а просто рубатиме з плеча. Це може бути рішення тільки однієї особи - Верховного головнокомандувача. Переконати його можна по-доброму, цифрами: розкладом, якою реальною кількістю людей на фронті за останні роки добивалася своїх результатів наша армія.

Або - як завжди, великим і гучним суспільним запитом. Але чи до цього зараз нашому суспільству? Чи усвідомлює воно, що від строків служби залежить живучість війська, а від живучості війська - все решта?

Оригінал