21 троянда - це не про квіти. Як шокувати світ правдою про цю війну
Цей документальтний фільм показує узагальнений образ російського окупанта і його родини. Години перехоплених розмов, у яких загарбники хваляться убивстами і катуваннями, а їхні рідні - схвалюють цей жах. Колективний Путін?
Люди в залі реготали. Або кривилися від огиди. В принципі, я думаю, це дві головні емоції. Фестиваль Docudays Ua відкрився стрічкою Оксани Карпович "Мирні люди". Міжнародна назва мені подобається більше - Intercepted. Фільм копродукційний - Україна, Канада, Франція. Це поєднання кадрів з деокупованих територій з перехопленими розмовами російських військових з родинами.
Мама (чи дружина) у розмові називає цю тварину "мой сладєнький", а він їй розповідає про те, кого і я він сьогодні застрелив. Інший каже, що вбив жінку, яка йшла дорогою з двома дітьми. Дружина підтримує, бо "она же тоже враг"
Мама (чи дружина) у розмові називає цю тварину "мой сладенький", а він їй розповідає про те, кого і я він сьогодні застрелив. Інший каже, що вбив жінку, яка йшла дорогою з двома дітьми. Дружина підтримує, бо "она же тоже враг". Мама слухає розповіді сина про "мужчину с 21 розой". Це катування, коли з пальців і пеніса здирають шкіру смужками. Мама то все слухає і каже, що ми, мовляв, з тобою, синочок, однакові. Тому я б від цього кайфувала так само, як і ти.
Ідея це поєднати - проста і геніальна водночас. Це саме та формула, яка чудово має працювати на іноземців. Бо ми були шоковані на початку вторгнення, а треба, щоб і вони шокувалися. Я дуже часто чую від кінематографістів стандартну фразу: "ми хочемо, щоб цей фільм побачив світ!". В сенсі, вони вважають, що порушили дуже правильні посили, які обовʼязково потрібно доносити і вони гарно сприймуться іноземцями. Переважно це щось сльозливе і в культурній дипломатії неефективне.
"Мирні люди" - це хороший приклад. Коли це водночас гарне НЕ ПРОПАГАНДИСТСЬКЕ кіно, це авторський погляд, але водночас дуже точний і потрібний посил. Щоб було зрозуміло, що це не війна Путіна. А не пропагандистський тому, що росіяни там усе ж показані не однобоко. Є ті, які "починають про щось здогадуватися". Хтось доводить придурошним родичам, що нема тут ніяких біолабораторій. Родичі усе ж не вірять. Бо "почему у нас тогда скот дохнет?". Інколи безуспішно вставляти клепку доводиться військовим. Одна дівчина після тривалої лекції так і сказала: "Знаешь, не звони мне больше".
Усе ж дуже шкодую, що не подивилася цю стрічку на Берлінале. Хотілося б побачити шоковану публіку.
Коментарі