Вбивство Навального та жертви Бучі: Захід співчуває не однаково
Для Заходу Навальний - безперечно, герой. А загиблі люди в Бучі або Маріуполі - безіменні жертви нещасного народу, якому вже навіть допомагати зброєю западло
Західний світ виявляє емпатію через смерть Навального зовсім не так, як він співчував нам через Бучу або Маріуполь. Ні. Це співчуття до рівного собі.
Усе тому, що образ Росії пропрацьований на всіх рівнях у західних медіях і різноманітних дискурсах - від академічного до маскультурно-матрьошечного. Він об'ємний, повнокровний, різнобарвний. Співчуваючи Навальному, вони співчувають образу, який вони самі йому залюбки створювали за допомогою великої російської інформаційної машини. І всіляко підігрували цій машині, допомагали, роздували міт борця.
Вони пов'язали свої надії з реально безнадійним проєктом Навального, потьомкінской дєрєвнєй, по суті. І раді були обманюватися
Вони пов'язали свої надії з реально безнадійним проєктом Навального, потьомкінской дєрєвнєй, по суті. І раді були обманюватися всі ці довгі роки.
Навальний - продукт ілюзорного погляду на Росію. Але погляду, за яким стоїть весь огром імперських можливостей. Він створювався як герой на тлі режиму антигероя Путіна. Але був штучним, домальованим і перебільшеним. Він на 95% складався з води і був цілком віртуальним. А це суїцидальне повернення взагалі додало історії ще більшої літературності, дозволивши відкрити кількаденний, цілком щирий і відвертий фестиваль пронизливої емпатії до російського народу і скорботи за Героєм, який, мовляв, щось міг зробити, але йому не дозволив Рок.
Ні, він нічого не міг. І все це дуже низький жанр. Водевіль, анекдот, а найпевніше - хрестоматійний кривавий фарc à la russe. Це розуміємо ми, але нізащо не бажають розуміти люди західного світу. Бо це справді дешевий кривавий фарс, а не, приміром, ліро-епічна поема чи роман-епопея, як бажає переконати західний світ - себе передусім.
Історія Навального - це історія героя, який ні на сантиметр не посунув російського рабства і не вилікував навіть своїх безпосередніх прихильників від засвоєної безпорадности
Ні, історія Навального - це історія героя, який ні на сантиметр не посунув російського рабства і не вилікував навіть своїх безпосередніх прихильників від засвоєної безпорадности. Він навіть не переконав їх вийти на мітинг з дерев'яними щитами і палками. Він не став об'єднавчою фігурою навіть для російської ліберальної іноаґентщини.
Але для Заходу він - безперечно, герой. Герой, який не втілив їхніх наївних надій на зміни через трагічну загибель у країні, що принципово не надається до жодних змін. Яка висока трагедія!
Тому загиблі люди в Бучі або Маріуполі - явища для Заходу передусім статистичні. Це безіменні жертви нещасного народу, якому вже навіть допомагати зброєю западло. Попри Бучу, Маріуполь, Херсон, Мар'їнку, Авдіївку, Ізюм і так далі, і так далі.
Так-от, оце співчуття Навальному на Заході набагато перевищує сотні тисяч українських жертв і мільйони розбитих доль. Це дико і несправедливо. Особливо на тлі того, що відбувається в США з рішенням про допомогу Україні. На емпатію до росіян у них вистачає, а на емпатію до нас ресурс уже вичерпаний.
Добра новина в тому, що, крім емпатії, існує ще й раціональний розрахунок
І це погана новина, яка свідчить про певну стадію морального розкладу. Добра новина в тому, що крім емпатії, існує ще й раціональний розрахунок. Тож наша надія лише на те, що вони далі допомагатимуть нам бодай як люди-калькулятори - просто тому, що їм наше виживання вигідне.
І я певен, що, прощаючись зі своєю ілюзією Navalny, вони обов'язково собі знайдуть ілюзію нову. Поки не одужають від Росії остаточно.
Коментарі