Чутки замість новин. Як не загубитися в інформполі, повному брехні
На цілу добу країна, що воює, поринула в суперечки - і це зіграло на руку Росії
Вчора вся Україна гадала, звільнено чи ні головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного. У результаті виявилося, що не звільнено. Але на цілу добу країна, що воює та спливає кров'ю, поринула в суперечки, які грають не об'єднуючу, а роз'єднувальну роль. На жаль, це питання давно вже мусується в українській пресі та серед блогерів. Плюс олії у вогонь підливають і політики з різних таборів.
Чи можна регулювати ситуацію шляхом директив "згори"? Практика показує, що ні
Причому це відбувається і після того, як начебто було внесено ясність у питання звільнення Валерія Залужного. На мою думку, така ситуація неприпустима. Але чи можна її регулювати шляхом директив "згори"? Практика свідчить, що ні. Так, та чи інша партія може вимагати від своїх членів утриматися від коментарів на ту чи іншу тему. Але немає жодної гарантії, що цю рекомендацію не вважатимуть спробою обмеження права на власну думку.
Спроби диктувати їм щось є марною працею. Але ще більш непідконтрольні для вказівок "згори" є українські ЗМІ та блогери. Справа в тому, що є в країні ЗМІ, які фінансуються різними закордонними фондами. Вони, звичайно, виконують замовлення тих, хто їм платить. І нерідко це призводить до того, що публікуються статті, що суперечать національним, державним інтересам України. Те саме можна сказати і про блогерів.
Багато хто з блогерів банально відпрацьовує фінансове замовлення тих, хто їм ситуативно або постійно платить
Багато хто з них банально відпрацьовує фінансове замовлення тих, хто їм ситуативно чи постійно платить. Це призводить, зокрема, до появи у медійному просторі України статей, повних брехні та маніпуляцій щодо Азербайджану та Туреччини - союзників України. Ті, хто їх публікує, готові відігравати роль корисних ідіотів для сил, які мають свої інтереси у країні. І це також небезпечно, шкідливо, трагічно.
Що лишається? Вірити у диво під назвою самоцензура. Тільки розуміння кожним українським політиком, журналістом, блогером інтересів країни, тільки готовність ставити ці державні інтереси вище за особисті та корпоративні можуть стати порятунком у ситуації, що склалася. Інакше ми маємо гру на руку Росії. Там все жорстко контролюється, там немає свободи слова та думки. Натомість є диктатура. Так, це погано. Але в умовах війни це працює, на жаль, ефективніше, ніж свобода слова, якою нерідко користуються далеко не в інтересах країни.
Спеціально для Gazeta.ua
