Моторошні близнюки Гітлер і Путін - як Європа допустила їхнє панування?
Європа 50 років жила споминами про жахи Другої світової війни. Та виросло нове покоління - і пам'ять, схоже, розвіялася. Тож коли до влади прийшов Путін, який почав із загарбання незалежної Ічкерії, а продовжив у Молдові, Грузії, Сирії та, насамкінець, в Україні - Європа зобразила занепокоєння, продовжуючи купувати у Росії нафту й газ. Навіть зараз, коли Кремль не приховує своїх апетитів щодо країн Балтії, Польщі та Аляски - Європа та США надають Україні обмежену допомогу. Хоча все, що потрібно - це негайний, злагоджений і потужний військовий удар. Чи ж дочекаємося?
Історія має особливість повторюватись. І людство ніколи і ніде не робить правильних висновків із трагедій, з якими зіткнулося в минулому. Згадайте події майже столітньої давності, що відбувалися в Європі і порівняйте це з тим, що відбувається нині - виявиться величезна кількість подібностей.
Так, сьогодні провідні світові ЗМІ обговорюють відмову російського диктатора брати особисту участь у переговорах із президентом України у Стамбулі. Путін, по суті, вкотре продемонстрував усім, що його не цікавить нічого, окрім продовження війни. Склад делегації, яку він направив до Стамбула, а очолює її міфотворець та українофоб Мединський - це був плювок у бік президента США Дональда Трампа та його команди.
...як могло вийти, що такий нікчемний персонаж, як Адольф Гітлер зумів нав'язати такій величезній кількості країн свою жахливу повістку?!
Путін відмовився від 30-денного перемир'я, він відкрито знущається з усіх, хто озвучує тези про якісь міфічні "перспективи зупинки війни". Ось тут ми й приходимо до головного - до вражаючої схожості нинішнього сюжету з тим, що вже було в минулому столітті. Я чудово пам'ятаю, як представники першого і другого покоління людей, які виросли після закінчення Другої світової війни, задавалися простим питанням - як могло вийде, що такий нікчемний персонаж, як Адольф Гітлер зумів нав'язати такій величезній кількості країн свою жахливу повістку?!
Таке ж самісіньке питання будуть задавати наші онуки, аналізуючи відверту і ганебну нездатність США і ЄС чинити на Путіна тиск, достатній, щоб привести його до тями. Механізми приведення російського диктатора до тями у США та Європи були і залишаються. Ще після анексії Криму потрібно було прийняти єдине правильне рішення: колективний, потужний, військовий та фінансовий удар по Росії.
Цього не сталося. За анексію Криму проти цієї недоімперії були введені воістину сміховинні санкції, а військового удару по ній не було зовсім. Навіть зараз, на одинадцятому році війни, Україна не отримала від союзників усього обсягу військової допомоги, необхідного для розгрому окупантів. Плюс, існує заборона з боку США щодо подальшого руйнування енергетичної інфраструктури країни-окупантки.
...не відбувається нічого такого, що могло б змусити Путіна нервувати, змінювати свої плани
Європа продовжує закуповувати російські нафту та газ, по суті, фінансуючи війну проти України. Одним словом, не відбувається нічого такого, що могло б змусити Путіна нервувати, змінювати свої плани. Їхнє щоденне втілення в життя коштує Україні нових зруйнованих населених пунктів, нових жертв серед мирного населення, нових втрат у лавах ЗСУ, які так довго і героїчно перешкоджають планам Путіна щодо вторгнення в інші європейські країни.
У тому, що такі плани він має - не варто сумніватися. І корінь причин всього цього також очевидний. Володимир Путін і Адольф Гітлер - два тирани різних епох, але напрочуд схожі в одному: обидва вийшли з глибин особистої нездарості, пригніченості та комплексу неповноцінності, ставши символами руйнування.
Адольф Гітлер, який не вступив до художньої академії, принижений бідністю і маргінальним становищем у Відні, носив у собі отруту образи та заздрощів. Його біографи часто наголошують, що він з юності відчував себе "не таким", що потребував визнання і влади, щоб компенсувати почуття нікчемності.
Володимир Путін - людина, яка виросла у повоєнному ленінградському дворі, де панували бійки та закон вулиці. Його спогади про те, як він добив загнаного в кут щура, стали метафорою його політичного стилю: прихована агресія, злопам'ятність, прагнення мстити і домінувати.
І Гітлер, і Путін із патологічним роздратуванням ставляться до будь-якої форми незалежного мислення. Один спалив книги, другий - телеканали, газети та інтернет-свободу. Один влаштував "ніч довгих ножів", другий - "справу Нємцова" та десятки отруєнь. Їх поєднує страх перед правдою та манія тотального контролю всього, що загрожує їхній особистій владі.
...весь цивілізований світ на чолі зі США, має припинити брехати собі, сконцентрувавшись на потужному, сильному ударі по російській армії, інфраструктурі, економіці
Одержимі собою, що живуть у вигаданому світі "величі", обидва диктатори в якийсь момент втрачають зв'язок із реальністю. Їхні рішення стають дедалі ірраціональнішими, продиктованими не стратегією, а внутрішнім страхом бути слабкими. Саме це призвело Гітлера до краху - і може стати кінцем шляху Путіна. Але щоб так сталося, весь цивілізований світ на чолі зі США, має припинити брехати собі, сконцентрувавшись на потужному, сильному ударі по російській армії, інфраструктурі, економіці. Поки що можливості для цього залишаються. Потім буде пізно. Європа може знову побачити, як горять та руйнуються її столиці. А наші нащадки будуть ставити знайоме питання - як таке могло статися?!
Коментарі