Шашлики скінчилися. Переможемо чи програємо - вирішується сьогодні

Настав час працювати. Але біда в тому, що ніхто, здається, у владі не знає, як це робиться

Солодка пігулка початку переговорів України з ЄС не може підсолодити кепську ситуацію, в якій опинилися і уряд країни, і населення, і армія, що воює, через майже два роки після початку російського вторгнення.

Нескінченна, здавалося багатьом, західна допомога зменшилася до меж, які скоро не зможуть підтримати навіть курс гривні, як не можуть підтримати стан тяжкохворого таблетки від кашлю.

Можна скільки завгодно аналізувати, посилатися на політичну кон'юнктуру в США, сварити Орбана, але очевидно головне - українська влада не змогла підготувати країну до поганого сценарію, сподіваючись на сакраментальне "Захід нам допоможе!" і не відмовляючи собі, коханим, у можливості нажити на війні політичний і фінансовий капітал.

За десять років війни в Україні зусиллями минулої владної команди і нинішньої не створено навіть патронного заводу, немає власного виробництва порохів, інших вибухових речовин, а широко розрекламоване виробництво снарядів схоже на виготовлення автомобілів "Шкода" в Закарпатській області методом викруткового складання.

Навіть зростаюче - на сотні відсотків на рік - виготовлення військових безпілотників в Україні, на якому хто тільки не піарився, не йде вже в жодне порівняння з широкомасштабним індустріальним виробництвом дронів у Росії.

Сьогодні імперія випереджає колишню колонію з виробництва дронів разів у п'ять чи шість, а лише півроку тому існував паритет у цьому виді озброєнь. Рік же тому Україна явно лідирувала у виготовленні та застосуванні FPV-дронів.

То що ж сталося? Чому Україна програє в будівництві фортифікаційних укріплень на фронті, у постачанні армії військовою технікою і боєприпасами, у виробництві дронів, у проведенні мобілізації, від якої сьогодні не косить тільки найледачіший або найдурніший...

Що сталося?...

А нічого не сталося. Нічого не сталося. Не сталося те, що мало статися в країні, яка воює і зіткнулася у смертельній сутичці з сильнішим супротивником. Україна не перейшла на військові рейки, військово-промисловий комплекс не запрацював (чесніше сказати - не створений), пишномовна пропаганда шашликів на травневі, ідеологія української побєдобєсія провалилися.

Влада остаточно збанкрутувала в боротьбі за виживання країни.

А тут раз! - закінчилися гроші.

Немов на веселій дискотеці раптово вирубали музику, і красиві, пристрасні рухи тих, хто танцює, раптом стали неприродними і безглуздими.

Свято шашлику закінчилося, панове!

Настав час працювати. Але біда в тому, що ніхто, здається, у владі не знає, як це робиться.

Ніхто не знає, як створювати оборонну промисловість, будувати танки, робити снаряди, виробляти дрони...

Оптимістичні фотки і відосики на тлі сотень коптерів або снарядів, куплених за гроші за кордоном, не замінюють технології виробництва цих коптерів і снарядів усередині країни. Ось у чому справа!

А рейди військкоматів по нічних ресторанах і спортклубах не додають армії мотивованих бійців.

Україна - нація, суспільство, влада, промисловість, армія - сьогодні перебуває на переломі. Сьогодні вирішується питання перемоги чи поразки у війні.

Кремль це дуже добре розуміє, нарощує військовий тиск, завдає масованих ударів по тилах, проводить масштабні інформаційні операції.

Чи витримає Україна, чи вистоїть цієї зими - залежить не тільки від армії, а більшою мірою від здатності активної, здорової частини українського суспільства наполягти на своєму порядку денному - на політиці глибоких змін, на політиці національної єдності, на стовідсотковій мобілізації всіх сил, на політичних змінах на вершині Олімпу, без яких усе це неможливо.

Якщо цього не зробити, через багато-багато років до Євросоюзу, можливо, візьмуть Закарпатську область, що залишиться від розчавленої України. Якщо її на той час не забере собі Орбан.

Оригінал