Кончина путінської Росії розпочалася?

Подальша здатність РФ вести війну безпосередньо залежить від боротьби влади у країні

Чи справді колишній лідер Росії Володимир Путін зустрічався з головою ПВК "Вагнер" Євгеном Пригожиним через кілька днів після невдалого перевороту останнього?

Одне лише запитання показує, наскільки дивною стала російська політика – пише Олександр Мотиль для The Messenger. З якого часу глава держави дружно базікає з путчистом, якого, як повідомляється, супроводжували близько 35 офіцерів, причетних до зрадницької акції?

Перше повідомлення про зустріч, що нібито відбулася 1 липня, опублікувала французька ліва газета Liberation. Прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков підтвердив, що зустріч відбулася, але потім передумав і сказав, що вона насправді відбулася 29 червня. Примітно, що російські ліберальні коментатори стверджували, що їх добре обізнані внутрішні джерела не можуть підтвердити, що зустріч відбулася в будь-який день. Аналітик Валерій Соловей навіть категорично заперечував, що це могло статися, та звинуватив Пєскова у брехні.

Юлія Латиніна, ліберальний критик путінського режиму, яка живе за кордоном, запропонувала два можливі пояснення. За першим, Путін влаштував зустріч, щоб зміцнити свій імідж мачо та показати, що не боїться Пригожина та його крутих "вагнерівців". За другою, зустріч так і не відбулася, але "новини" просочилися у французьку пресу, щоб поставити Путіна в незручне становище і уявити його слабким. Витік, ймовірно, був ініційований кимось, пов'язаним із ФСБ або військовою розвідкою.

Російські коментатори, такі як Соловей та правозахисник Володимир Осєчкін, зазначають, що жодних фотографій чи відеозаписів зустрічі не з'явилося. Це дивно, якщо ціль в тому, щоб показати, що Путін безстрашний і все контролює. Більше того, кажуть вони, чи реально уявити, що Путін, який наполягає на двотижневому карантині своїх відвідувачів і зустрічає гостей, сидячи на протилежному кінці сміховинно довгого столу, за будь-яких умов зустрічався б із купою фронтовиків? Чи, якщо якась зустріч і відбулася, чи була людина, яка видавала себе за Путіна, справді Путіним, як наполягає Соловей, чи одним із його двійників?

Замішання Пєскова щодо дат, той факт, що не було незалежного підтвердження від інсайдерів, і малоймовірність того, що Путін подолає свої фобії, – все це свідчить, що зустрічі цілком могло й не бути, а галас навколо неї – або частина якоїсь чи то кампанії, чи путінської змови, чи ознака розвалу режиму, чи те й інше.

Осечкін, як і Соловей та інші, вважає, що загадка цієї зустрічі свідчить, що почався перехід влади від Путіна до якогось наступника. Дійсно, міцне здоров'я ватажка ПВК "Вагнер", постійна популярність Пригожина, його здатність вільно подорожувати країною і очевидна нездатність режиму мати з ним справу – все це свідчить про слабкість режиму та смерть Путіна, що швидко наближається. Осєчкін навіть говорить, що Росія перетворилася на державу, що не відбулася, а такі держави можуть легко вибухнути.

Критики російського диктатора, звичайно, можуть помилятися, але альтернативне пояснення в тому, що диявольськи розумний Путін влаштував видимий хаос, щоб зміцнити свої позиції. Він здається надто розумним. Чи здатна людина, яка по дурості й непідготовленості почала вторгнення, зовсім неправильно спрямувала свою війну, зміцнила НАТО, перетворила Росію на васала Китаю, зруйнувала російську економіку й втратила Україну, на таку хитру роботу?

Якщо, однак, критики Путіна мають рацію, якщо мета пропущеної зустрічі в тому, щоб поставити Путіна в незручне становище, викривши його безпорадність і некомпетентність, цілком розумно очікувати, що їхнє передбачення швидкої смерті Путіна виявиться вірним.

Подумайте про наслідки війни Росії проти України та недавнє рішення НАТО прийняти Київ у свої лави, зміцнити його безпеку та підтримати військові дії. Українці були дуже розчаровані, що їх не відразу запросили вступити до Альянсу, але поєднання згасаючого Путіна і партнерства між НАТО і Україною, що зростає, припускає, що найближче майбутнє для Києва може бути більш райдужним, ніж вважалося.

НАТО підтримує Україну та продовжить нарощувати свою боєздатність. Путін та його режим, а можливо й держава, можуть опинитися на межі краху. У той час як НАТО і Україна стають більш сильними і рішучими, Росія стає слабкішою і менш рішучою. Вона залишиться такою під час жорстокої і, можливо, тривалої боротьби за владу, яка обов'язково вибухне після того, як Путін піде геть. Отже, подальша здатність Росії вести війну безпосередньо залежить від боротьби влади у країні.

Такий сценарій також може зменшити ймовірність, що Путін вдасться до тактичної ядерної зброї. Якби він твердо контролював ситуацію вдома, ядерний удар міг би стати способом зупинити просування України та сигналізувати про його готовність піти на крайні кроки. Але чи може обложений Путін, на якого нападають тіньові групи вдома, ризикнути зробити крок, який тільки зміцнить їхню рішучість позбутися його? Залишається тільки сподіватися, що це питання риторичне.

Переклад Gazeta.ua