На нас напала не Росія. Точніше, не лише вона

На нашу країну напало ціле ХХ сторіччя, яке так і не було покаране за свої криваві столітні злочини

Війна в Україні – неприємне нагадування для світу, що ХХ століття не завершене.

Недостатньо просто перегорнути календар і після круглої цифри та новорічних вогників сказати собі: ну все, тепер ми у ХХІ сторіччі та навіть у третьому тисячолітті. Все, що було у минулому, йде у відбій. Світові війни, нацизм, комунізм, СРСР, холодна війна. Нема нічого більше, ф'ють.

Та на історичні процеси магія круглих дат не діє. Історія легко перелазить у наступні століття, крадькома мігрує у животах людей, наче личинки Чужого, і потім вискакує у найнепідходящий момент.

ХХ століття продерлось крізь живіт безтурботної третьотисячолітньої Європи, і у повітрі густо запахло чимось негативним і добре знайомим. Яке всі намагались забути і навіть здавалось, що успішно.

І воно не піде, доки не виконати домашню роботу і не віддати борги. Щоб ХХ сторіччя зникло, треба осмислити і провести суд і над іншим серійним убивцею того часу – комунізмом і СРСР як його найздібнішим учнем. Суду над нацизмом, як виявилось, недостатньо. І декомунізації як способу прибрати візуальні маркери епохи – теж критично замало. Треба вбити осиновий кілок в груди ідеї комунізму та найбільшій країні, що його сповідувала, щоб він нарешті знайшов спокій в історії.

Без цього монстри із минулого століття ще довго протягуватимуть свої страшні тентаклі. І просто рубати їх недостатньо, бо вони щоразу відрощуватимуть нові, інших форм, розмірів і кольорів.

На Україну напала не просто Росія. На Україну напало ціле ХХ сторіччя, не покаране за свої криваві столітні злочини.

А безкарність, як відомо, веде до нових злочинів.

Оригінал