Путіну жорстко харкнули в обличчя

Розкладаю по поличках, що сталося в суботу в Росії та чому Пригожин несподівано дав задню

Висновки. На даний момент дії Євгена Пригожина я собі розшифровую так.

Всю дорогу Володимир Путін "розділяв і володарював", підтримуючи конфлікт між мінобороною та "Вагнером". Незважаючи на низку хамських випадів Пригожина на адресу Шойгу та Герасимова, боєприпаси та фінансування текли рікою.

Якими б засобами для досягнення цілей не користувався "Вагнер", які б гігантські втрати він не ніс, це був єдиний підрозділ, який повз уперед. "Регуляри" товклись на місці.

У травні було заявлено про захоплення Бахмута, "вагнерівці" вийшли до тилових таборів. У червні Пригожин зрозумів, що Путін ухвалив рішення про закриття проєкту у його нинішньому вигляді – і про його вбудовування у вертикаль міноборони.

Як ми знаємо зі вчорашніх одкровень Путіна, "Вагнер" тільки на зарплати та похоронні компенсації отримав від держави близько $3 млрд, а ще ж були витрати на зброю, боєприпаси тощо. Без державної підтримки так звана ПВК нежиттєздатна.

І Пригожин розпочав свій марш, декларуючи ціль-мінімум – збереження ПВК та відставка Шойгу з Герасимовим.

Зауважте, що навіть у найкритичніший момент, коли вже було збито гелікоптери, найзапекліша критика, яку дозволив собі Пригожин на адресу Путіна, це слова "президент глибоко помилився".

Проте з огляду на авантюрність характеру цього персонажа припускаю, що в мозку у нього жевріли наполеонівські плани.

Але реалізація цих планів виявилась заскладною без підтримки з боку частини військових (і не тільки) шишок і, бажано, населення.

Тому перше, що засунули Пригожину під ніс, – два відео.

Одне – з п'яним генералом Суровікіним, найближчою до Пригожина людиною в МО.

Друге – з генералом Васильєвим, заступником начальника ГРУ, під чиїм кураторством і створювалася ПВК у ролі неформальної організації для специфічних завдань (це потім уже інструмент розрісся і вийшов з-під контролю).

Народна підтримка виявилася у вигляді кількох сотень екзальтованих ростовчан. Це більше, ніж нуль, але не те, що може винести тебе на трон.

Усі великі z-канали, окрім пригожинських, підтримали владу. Можливо, додаткову роль тут відіграла нещодавня зустріч Путіна з їхніми адмінами.

Що ближче колони наближалися до Москви, то менше Пригожин розумів, що далі. Як кажуть, "раж поугас", попереду світила війна, фінал якої йому був незрозумілий. Купку росгвардійців та курсантів, зібраних біля столиці, можна роздовбати, але що далі, якщо всі залишили тебе на самоті?

Відповіді на це запитання Пригожин не знайшов і тому погодився на договорняк.

Умови домовленостей поки що виглядають нижче за ціль-мінімум. Він зберігає частину "вагнерівців", перевозить їх до Білорусі, але залишається без важкого озброєння та фінансування. Шойгу та Герасимов, схоже, зберігають крісла, а ось Суровікіну світить ходіння на допити.

Зараз, за кілька днів, ця історія схожа на яскравий наркоманський "прихід," на початку якого той, що ширнувся, був готовий згорнути гори, а наприкінці впав у неадекватний депресняк

Для нас її користь полягає в тому, що Пригожин на весь світ показав, що Росія – це потьомкінська держава, інститути якої впадають у ступор від нестандартних ситуацій. І що Путін при цьому поводиться як наляканий хлопчик, ховаючись під стіл, а потім розвиває бурхливу медіадіяльність, виправдовуючи власну слабкість.

Пригожин жорстко харкнув Путіну в обличчя, і той утерся. Утреться і програвши війну.

Оригінал