Союз, якого немає. Що важливо знати про партнерство Китаю та РФ

КНР використала цей візит для своєї ідеологічної мети

Враження про візит Сі Цзіньпіна до Москви. На мій погляд, ця поїздка мала дві мети (з точки зору китайців).

Перша: закріпити своє домінуюче над РФ становище. Продовжити процес поступового посилення своїх позицій у російській економіці та збільшення критичної залежності РФ від КНР у довгостроковій перспективі.

Це завдання Сі виконав. Принаймні, про це говорять підписані угоди, згідно з якими Росія погодилася з входженням Китаю в проєкти розвитку Арктики, погодилася переорієнтувати левову частку свого експорту газу до КНР до 2030 року та зобов'язалася збільшувати частку юаня у двосторонній торгівлі.

Друга: зміцнити свій образ "конструктивної миротворчої держави" на противагу "войовничим та неконструктивним" США.

Це те, що Пекін почав робити 24 лютого, коли опублікував свою декларацію щодо України. Займаючи дуже загальну позицію типу моральної переваги над Штатами, китайці намагаються говорити від імені країн Глобального Півдня, представляючи себе як країну, яка хоче миру, гармонії, стабільності та передбачуваності.

Це яскраво описувалося і у статті Сі в "Російській газеті", і в редакційній статті китайської Global Times, і в заявах лідера КНР під час візиту.

У цих двох завданнях Росія займає місце інструменту і лише одного із компонентів зовнішньої політики КНР, орієнтованої на глобальне суперництво зі США. Це все, що треба знати про "стратегічний союз" РФ та Китаю, якого немає.

За великим рахунком, КНР використала цей візит для своєї ідеологічної мети. Росія використала цей візит для своєї пропагандистської мети, принагідно зробивши серйозні поступки КНР у кількох важливих секторах економіки та логістики.

Оригінал