Війна тепер назавжди?

Путін незацікавлений ні в чому, що нагадує справедливий і негайний мир, із кількох причин

Усі хочуть, щоб російсько-українська війна закінчилася, але як саме досягти такого щасливого результату? Багато з відповідей, які зараз обговорюються, стосуються України та пропонують варіанти того, що їй слід чи не слід робити, – пише Олександр Мотиль для The Hill.

Серед цих пропозицій Україна має визнати, що не може вигнати росіян з усіх своїх окупованих територій. Україна має визнати, що можливості Заходу постачати нескінченні потоки зброї обмежені. Україна має визнати, що довга війна може зруйнувати країну. Загалом, Київ має визнати, що припинення вогню в умовах статус-кво – це найкраще, що він може отримати.

Можливо, досить справедливо, але чого бракує на цій картинці? Може, того грубого факту, що погляди України на війну, її продовження чи завершення вторинні щодо поглядів Росії – або, точніше, щодо поглядів Володимира Путіна. Суть у тому, що Путін не зацікавлений у припиненні війни на будь-яких умовах, крім капітуляції України та подальшого її перетворення на величезну нічийну територію чи васала Росії.

Розглянемо вибірку недавніх мирних пропозицій Заходу, де ігнорується російський чинник.

Газета The Wall Street Journal пише: "Найбільші європейські члени НАТО підписують оборонний пакт з Україною – лідери Франції та Німеччини сказали президенту України Володимиру Зеленському, що йому необхідно подумати про мирні переговори".

Томас Міні з Товариства Макса Планка вважає, що "у нинішньому вигляді економічне майбутнє України здається життєздатним навіть без територій, наразі окупованих Росією. Як це не парадоксально, продовження бойових дій також слугує деяким інтересам Росії – дає Москві більше шансів перетворити Україну на де-факто буферну державу, що робить її все менш привабливим кандидатом на членство в НАТО та ЄС".

Історик Гуверівського інституту Стівен Коткін вважає: "Якщо Україна поверне собі всю свою територію і не увійде в ЄС, це буде перемога? На відміну – якщо Україна поверне собі стільки своєї території, скільки фізично зможе на полі бою, не всю, але отримає вступ в ЄС, чи буде це визначенням перемоги? Звісно, що так".

А Анатоль Лівен з Інституту відповідального державного управління Квінсі стверджує, що "ця війна має закінчитися миром, який залишив би Росію де-факто, якщо не де-юре, з Кримом та східним Донбасом при поверненні, якщо Україна зможе, земель, захоплених від початку вторгнення рік тому".

Всі подібні аргументи, хоч і гідні похвали в прагненні покінчити зі смертю і руйнуванням якнайшвидше, несуть у собі більш ніж легку нереальність. Усі вони виходять із того, що Росія хоче вести переговори, що Путін схильний до компромісу і що Україна, жертва агресії, відповідає за її припинення. Це все одно, що сказати, що найкращий спосіб зупинити зґвалтування – наполягти на тому, щоб жертва попросила ґвалтівника зупинитися.

Справа в тому, що Путін не зацікавлений ні в чому, що нагадує справедливий і негайний мир із кількох причин, і Україна може вчинити лише самогубство, щоб переконати його бути розсудливим.

По-перше, Росія формально анексувала Крим та всі чотири області, які зараз частково окупує – Луганську, Донецьку, Запорізьку та Херсонську. Росії необхідно буде змінити свою конституцію, щоб ці анексовані території були деанексовані. І, як не раз заявляли багато російських офіційних осіб, РФ не має наміру відмовлятися від цих територій, і будь-яка мирна угода має виходити з цього незмінного факту. Мінімальний "компроміс", на який може погодитися Росія, – відхід України від тих частин окупованих областей, які утримуються Києвом.

По-друге, це війна Путіна, і його подальша здатність залишатися при владі безпосередньо залежить від продовження війни на невизначений термін. Путін, звичайно, хотів би перемогти, але, мабуть, знає, що не може. Оскільки поразка означала б його кінець, єдина альтернатива – нескінченна війна. Або, як висловився російський соціолог Григорій Юдін у недавньому інтерв'ю: "Війна тепер назавжди".

В аналогічному ключі пише російський аналітик Максим Трудолюбов: "Не довівши таку війну до повної перемоги, і не маючи змоги диктувати умови миру, правитель, що розв'язав її, гарантовано зіткнеться з найсерйознішими звинуваченнями на свою адресу, а можливо, навіть з загрозами для його життя. Будь-який мир, крім прийнятого на його умовах, означав би для такого правителя втрату влади та суворе покарання".

По-третє, Путін також вважає, що продовження війни – це його найкраща надія на збереження свого режиму та цілісності в РФ. І так само, як його виживання передбачає нескінченну війну, виживання Росії передбачає або перемогу (що неможливо), або війну без кінця (що можливо). Не дивно, що, за словами Трудолюбова, Путін сподівається зробити війну "способом життя": "Путін представляє кровопролитну війну як нову норму для країни. Війна показує її як спосіб отримати гідну роботу та підняти соціальний статус. Війна – це спосіб розбагатіти".

Отже, саме Росію, а не Україну, треба переконувати, щоб вивела війська хоча б із тих територій, які були захоплені у 2022 році. Набагато далі йде канцлер Німеччини Олаф Шольц, наполягаючи на повному виведенні військ із окупованих територій як "основу для переговорів". Також потрібна демілітаризація того, що фактично залишається під контролем Росії, і повернення до міжнародно-правових норм – це мінімальні умови, щоб хоча би щось схоже на справжні, а не фальшиві мирні переговори стало можливим.

Оскільки такі кроки немислимі для російського тирана, закликати сьогодні українців помиритися з Росією – однаково, що закликати жертву зґвалтування помиритися зі своїм ґвалтівником. Мир буде можливий лише в тому випадку, якщо ґвалтівник буде заарештований або втече з країни.

Переклад Gazeta.ua