Що, якби Україна програла?

Світ став би свідком геноциду в серці Європи, який транслювався б у прямому ефірі у соцмережах

За останні 12 місяців видатний опір України російській агресії захопив уяву світу, що спостерігає за нею. Міжнародна спільнота була вражена стійкістю українського народу, її надихнула його рішучістю кинути виклик російському колосу. У той же час, коли вторгнення триває вже другий рік, все частіше лунають заклики до якогось компромісу з Кремлем, який поклав би край бойовим діям і фактично заморозив би конфлікт, – пише Пітер Дікінсон для Atlantic Council.

Більшість прихильників компромісного миру стверджують, що повна українська перемога просто нереальна. Вони наполягають, що навіть поганий мир кращий за війну. Хоча деталі часто розпливчасті, вони, як правило, натякають на якусь угоду "земля в обмін на мир", в рамках якої Україна відмовиться від частини своєї суверенної території та прирече мільйони українських мирних жителів на постійну російську окупацію в обмін на припинення бойових дій.

Таке прийняття бажаного за дійсне зручно недооцінює рівень імперських амбіцій Володимира Путіна, ігноруючи серйозні наслідки для міжнародної безпеки чогось меншого, ніж вирішальна поразка Росії в Україні. Якщо Москву винагородять за вторгнення територіальними надбаннями, світ стане набагато небезпечнішим місцем. Можливо, найкращий спосіб показати небезпеку умиротворення Путіна – уявити, де б ми були сьогодні, якби Україна справді впала рік тому.

З моменту початку вторгнення 24 лютого 2022 року поєднання захоплених документів, звітів ув'язнених, повідомлень російської пропаганди та поведінки російських солдатів в окупованих регіонах України дозволило скласти воєдино досить всеосяжне бачення планів Путіна на завойовану Україну. Виникає страшна картина кампанії геноциду, спрямованої не лише на знищення української державності, а й на стирання всіх слідів української національної ідентичності.

Якби початковий план вторгнення Путіна вдався і його війська захопили Київ за три дні, як передбачалося, він скинув би владу та встановив маріонетковий режим, сформований з прокремлівських політичних сил України. Якби більшість країни швидко потрапила під прямий військовий контроль Росії, то ми б побачили місяці масових арештів, страт без суду і насильницьких депортацій, щоб зламати будь-який опір. Працюючи з місцевими колабораціоністами по всій країні, російська окупаційна влада цілилася б у будь-кого, кого вважали за потенційну загрозу для Кремля.

Ця схема звірств систематично повторювалася протягом останнього року в кожному регіоні України, окупованому військами Путіна. Міжнародні слідчі дійшли висновку, що злочини, що відбуваються в окупованих регіонах, є свідченням плану знищення української нації.

"План Путіна в тому, щоб окупувати Україну, підкорити українське населення російському правлінню та знищити українську ідентичність. Цей план стає дедалі яснішим у міру збільшення кількості доказів військових злочинів та просування наших розслідувань", – прокоментував британський адвокат Вейн Джордаш, який очолює команду міжнародних юристів "Мобільне правосуддя", яка розслідує російські злочини в Україні.

Оскільки 17% території України наразі окуповані РФ, гуманітарні наслідки війни вже були катастрофічними. Десятки тисяч мирних жителів побоюються загибелі, понад 1 млн зазнали депортації в Росію. Тим часом ще мільйонам довелося залишити свої будинки та переїхати в інші місця України або перетнути кордон сусідніх країн ЄС.

Якби Путіну вдалося захопити всю Україну, масштаби гуманітарної катастрофи були б набагато більшими. Десятки мільйонів українських біженців ринулися б у ЄС, а безперервні акти опору всередині України призвели б до кривавої лазні все жорстокіших репресій, покликаних залякати населення і змусити його підкоритися. Світова аудиторія стала б свідком немислимого раніше видовища сучасного геноциду, який методично розвертається в серці Європи і транслювався б у прямому ефірі в соцмережах.

Негативні наслідки перемоги Росії, звісно, не обмежувалися б полоненим українським населенням. Навпаки, наслідки відчувалися б далеко за межами України, формуючи геополітичний клімат на багато років, і дестабілізуючи весь світ.

Найбезпосереднішим наслідком були б додаткові агресивні війни Росії. Успіх спонукав би Путіна продовжити, а Молдова і Казахстан були б серед найбільш очевидних наступних цілей. Рано чи пізно підбадьорений російський диктатор перевірив би відданість НАТО справі колективної безпеки. Чи дійсно такі країни, як Франція та Німеччина, ризикнуть Третьою світовою війною, щоб захистити Естонію? Якщо РФ не зупинять в Україні, на це питання, ймовірно, доведеться відповісти всім членам НАТО у майбутньому. На даному етапі здається розумним припустити, що Путін у цьому не переконаний.

І Росія не буде єдиною загрозою на обрії. Падіння України підірве основні засади глобального порядку безпеки та надихне інші авторитарні режими світу на власні зовнішні авантюри. Після успішного російського вторгнення в Україну китайський напад на Тайвань стане набагато вірогіднішим, а автократи у світі зроблять висновки щодо долі своїх сусідів.

Поразка України також могла б спровокувати безпрецедентну міжнародну боротьбу за ядерну зброю. Ще до повномасштабного вторгнення, напад росіян, що розпочався вісім років тому, показав божевілля рішення української влади в 1994 році в односторонньому порядку передати третій за величиною ядерний арсенал у світі в обмін на гарантії безпеки з боку Росії, США та Великої Британії. Якби РФ досягла своєї мети зі знищення України, багато країн почали б нервово поглядати на своїх сусідів, а деякі вирішили б, що єдиною справді надійною гарантією безпеки є власний ядерний арсенал.

Наслідки успішного російського бліцкригу в Україні виявилися б надзвичайно руйнівними для майбутньої самої демократії. Тріумф Путіна дискредитував би демократичний світ і пожвавив би авторитарні режими. Від Середньої Азії до Балкан часто тендітний демократичний прогрес останніх десятиліть поступився б місцем новій хвилі авторитаризму, заснованого на нових геополітичних реаліях, створених перемогою Росії. Популізм досяг би нових висот на Заході, а ключовими бенефіціарами стали б такі люди, як угорський лідер Віктор Орбан.

Це кошмарне бачення світу, відзначеного хронічною міжнародною нестабільністю, агресивними війнами, поширенням ядерної зброї та ростом авторитаризму, все ще цілком реальне. Росія продовжує здійснювати геноцид у тих частинах України, які знаходяться під її контролем, і надалі сповнена рішучості замінити заснований на правилах міжнародний порядок на систему, в якій великі держави можуть диктувати свої умови слабкішим сусідам. Єдиний спосіб уникнути цього антиутопічного майбутнього – зробити так, щоб спроба Путіна знищити Україну закінчилася невдачею.

У багатьох людей, які нині пропонують мирні плани, цілком можуть бути добрі наміри, але вони помиляються, якщо вважають, що Путін задовольниться скромними територіальними придбаннями на сході та півдні України. Насправді будь-які поступки лише розпалять його імперські апетити, водночас він переконається у фундаментальній слабкості Заходу. Російський диктатор вже відкрито порівнює своє вторгнення з імперськими завойовницькими війнами царя Петра I у XVIII столітті. Якщо Путіна винагородять за агресію в Україні, він неминуче йтиме далі.

Замість наполягати на передчасному мирі, було б набагато розумніше прислухатися до України. Ніхто не хоче миру більше, ніж мільйони українців, чиї життя були зруйновані, а їхня країна спустошена злочинним вторгненням. Тому особливо показово, що сьогоднішня Україна практично не підтримує врегулювання шляхом переговорів. Українці не мають ілюзій щодо труднощів досягнення перемоги. Але також розуміють природу нинішнього російського режиму і визнають, що якщо Путін не зазнає рішучої поразки, він продовжить вести війну проти їхньої країни та всього демократичного світу.

На щастя, українці готові воювати. Минулого року їхня доблесть запобігла зануренню світу в нове темне століття авторитарної агресії. Все, про що вони зараз просять – це щоб міжнародне співтовариство залишалося непохитним у підтримці та дало Україні інструменти для завершення роботи.

Переклад Gazeta.ua