Чому Глобальний Південь не підтримує антиколоніальну боротьбу України?

Знаючи замало про сучасні Україну та Росію, політики Півдня покладаються на спосіб мислення часів холодної війни

Шановний сінгапурський дипломат недавно поставив хороше запитання: "Чому 85% країн світу не запровадили санкції проти Росії після незаконного вторгнення в Україну?"

Його відповідь показова, і вона не так про реальність у Росії та в Україні, як про сприйняття того, що він називає Глобальним Півднем: "Чесна відповідь у тому, що в глибині душі багато лідерів цих країн не вірять у "чорно-білу політику", що Україна і Захід цілком доброчесні, а Росія – зло", – пише Олександр Мотиль для The Hill.

Кішоре Махбубані, постійний представник Сінгапуру при ООН у 1984-1989 роках і 1998-2004 роках, пояснює свою відповідь таким чином: "Вивчаючи геополітику понад 50 років, я ніколи не стикався з жодним геополітичним питанням, де право було б на одній стороні, а неправда на іншій".

Посол Махбубані перебільшує. Звичайно, Японія була зовсім не права, коли вторглася до Китаю в 1930-х і вбила мільйони китайців. Нацистська Німеччина була зовсім неправа, коли розв'язала Другу світову війну в Європі та знищила євреїв, як і СРСР, коли здійснив геноцид в Україні у 1932-1933 роках та вторгся в Чехословаччину у 1968 році.

Іншими словами, чи були частково неправі тибетці, які зазнали вторгнення та анексії Китаю? Чи був частково неправий Махатма Ганді, який чинив опір британському імперіалізму? Чи був частково неправий Нельсон Мандела, який чинив опір апартеїду? Чи були камбоджійці частково неправі, коли їх убивали червоні кхмери?

Хоча вірно, що багато геополітичних проблем характеризуються відтінками сірого, також вірно, що деякі, а можливо, багато з них, є "чорно-білими". Російське вторгнення в Україну – один із таких випадків. Україна не становила жодної можливої загрози для імперіалістично налаштованої, ядерної та фашистської Росії Володимира Путіна. Українська армія, економіка та населення були значно меншими за російські, а Київ не виношував жодних агресивних планів щодо Москви.

Більше того, всі, зокрема росіяни, чудово знали, що Україна не має шансів вступити в НАТО, як мінімум, 20 років. Усі також знали, що США та Україна не планували розміщувати ракети на кордоні з РФ. Цілком можливо, що російська еліта була в гарячці та параної, й бачила загрозу там, де її не було. Але в психологічних недугах злочинців не можна звинувачувати жертв насильства.

Посол Махбубані цитує слова президента ПАР Сиріла Рамафоси: "Війни можна було б уникнути, якби НАТО протягом багатьох років прислухалася до попереджень своїх власних лідерів та чиновників, що розширення Альянсу на схід призведе до більшої, а не меншої нестабільності у цьому регіоні".

Але Рамафоса та Махбубані не бачать величезної різниці між нестабільністю, яку справді могло спричинити розширення НАТО, та повномасштабним вторгненням у країну, що не входить в НАТО, та подальшим веденням геноцидної війни проти її населення. Які стосунки такі дії мають до нестабільності, яку могла спричинити НАТО? Якби нестабільності було достатньо, щоб змусити Кремль вторгнутися, тоді Росія постійно була б у стані війни, а це не так.

Посол Махбубані дає набагато переконливішу відповідь на своє питання про нейтральну позицію Глобального Півдня, цитуючи президента Бразилії Луїса Інасіу Лула да Сільва: "Я думаю, причина війни між Росією та Україною має бути більш ясною. Це через НАТО? Через територіальні претензії? Через в'їзд в ЄС? У світі мало інформації про це".

Насправді, у світі гори інформації про Росію, Україну, НАТО, США, Європу та війну Росії проти України. Про ці аспекти написані тисячі серйозних статей та книг, про війну – десятки статей та книг. Все, що потрібно зробити – читати. Радий дати Махбубані та Сільва трохи книг.

Що ще важливіше, президент Бразилії визначає реальну причину ставлення Глобального Півдня до війни України та Росії невіглаством. А оскільки політики на Глобальному Півдні занадто мало знають про Росію та Україну, щоб робити обґрунтовані міркування, вони, схоже, покладаються на спосіб мислення часів холодної війни, згідно з яким Захід надалі – владний імперіаліст і завжди залишиться ним, а Росія – чемпіон третього світу.

Насправді РФ, як і СРСР – імперія, а Україна, як і багато інших країн, була російською колонією. Захід має імперіалістичне минуле, але у цьому разі він за антиколоніалізм. Глобальний Південь також має бути на цій стороні.

Посол Махбубані переходить до геополітичних питань у другій половині своєї статті: "Захід отримав би більше підтримки своєї справи в Україні, якби було помічено, що він наполягає або на мирному врегулюванні, або на справедливому компромісі щодо України. Натомість він, схоже, проводить стратегію повної перемоги та приниження Росії". Але, застерігає Махбубані, цей результат не відповідає інтересам Глобального Півдня. Вони воліють багатополярний світ з Росією як незалежним полюсом, щоб дати їм геостратегічні можливості".

Справедливо, але як виглядатиме чесний компроміс? Посол Махбубані бачить дві складові: "Найближче побажання – припинення вогню та припинення конфлікту. Друге – справедливий та збалансований компроміс. Україна стане вільною та незалежною суверенною країною, яка зможе вільно вступити в ЄС, якщо забажає. Проте, з поваги до чутливості Росії, вона не почала б вступати в НАТО".

У цей момент стає цілком зрозумілим, наскільки відірваний від реальності та знань про Росію посол Махбубані. Він повністю уникає обговорення корінної проблеми – незаконної анексії Росією чотирьох українських областей та Криму. Як ці території фігурують у мирному плані посла Махбубані? Ніяк. Хоча мир неможливий, поки це питання не буде вирішено. І це питання ніколи не буде вирішено, поки Росія залишається імперіалістичною країною, а Путін – біля її керма.

"Компроміс буде важким та брудним. Це завжди так", – каже посол. Правильно, але як знайти компроміс із країною, яка бажає вас колонізувати? Так само як українці, африканці та азіати свого часу обрали опір.

Переклад Gazeta.ua