Ми всі хворі на ідеалізм. Чи треба з тим щось робити?

Якщо повиймати колоди у власних очах – можна добути багато корисної енергії

Герберт Саймон, американський лавреат Нобелівської премії з економіки, працював над поняттям "вдовольняння" – дослідженням процесу вибору та прийняття рішень у економічних процесах і людському житті загалом. Він вивів термін "обмежена раціональність", коли люди та бізнес, прагнучи задовольнити свої потреби, шукають не оптимальний, а задовільний результат.

Тобто у нашому житті все відбувається частіше за шкалою "достатньо добрий", а не "найкращий". І якщо ми як слід порозмірковуємо над цим твердженням і тверезо оцінимо свої вчинки, то погодимось з ним.

Отже, ідеальне – це радше філософська категорія та моральна інтенція, а не конкретна точка координат чи опис ситуації.

Виходячи з цього, варто більш тверезо підходити до оцінки українського світу та процесів, які в ньому відбуваються, аби не вмирати щоразу від його неідеальності. І не масштабувати його неідеальні риси для оцінки всього процесу.

Так, у нас, приміром, неідеальна медицина, але вона загалом "достатньо добра", аби ми не вмирали масово від хвороб і почувались здоровими. А якщо хочемо покращити своє здоров'я, то швидких результатів варто шукати не в медицині, а у способі життя, харчовій поведінці та шкідливих звичках.

Так, у нас неідеальна освіта, школи та універи, але вона загалом "достатньо добра", аби ми почувались на рівні у світі, були більш-менш начитаними та орієнтувались у базових науках на пристойному рівні. А якщо хочемо покращити свій освітній рівень, то швидких результатів варто шукати не у кращих партах і уважніших вчителях, а в самоосвіті, присвячуючи більше часу читанню та аналізу. Благо для самоосвіти зараз ситуація найкраща за весь час існування людства як виду.

Так, у нас корупція, неідеальні дороги та безліч інших вад у суспільстві та державі. Але вони достатньо добрі, щоб ми вже були нормальним демократичним суспільством з низьким рівнем злочинності, безліччю світлих людей та проєктів, розвинутою суспільною емпатією, нормально функціонуючою армією, яка ефективно дає відсіч ворогу. Неідеально, але достатньо добре. Навіть більше, аніж всі сподівались.

Не варто від кожного корупційного скандалу, невдалого візиту в лікарню чи контакту з вчителями впадати в стан "все пропало". Коли у нас болять нирки, ми ж не кажемо, шо все, здоров'я нема, треба вмирати. Ми оцінюємо загалом систему, стан нашого організму, розуміємо, що він загалом ок, а нирки треба лікувати.

Ми надмірно хворіємо на ідеалізм та перфекціонізм, при чому очікуючи його здебільшого від оточуючих, а собі поблажливо пробачаємо всі недоліки. Але це самообман і не дуже практична позиція оцінки навколишнього світу.

Краще зосередитись на собі і стати внутрішнім аудитором власних вчинків та виконаної роботи. Чи достатньо добре я все зробив? Чи покращую я загальний стан організму своєї країни?

Якщо повиймати і порозпилювати колоди у власних очах – можна добути багато корисної енергії і побудувати щось хороше.

Оригінал