Росіяни перед вторгненням обманули самі себе

Не варто повторювати їх помилку і робити те саме

Є речі, які не залежать від того, чи відбуваються якісь резонансні події на фронті нашої війни за існування. Але наслідки ракетного удару по Дніпру та жорстокі бої в Соледарі приводять до концентрації й загострення уваги. І зосередити її потрібно на важливих речах.

"Мистецтво війни" говорить нам, що треба добре знати і ворога, і себе. Отож ми мусимо знати свій сьогоднішній стан і те, з ким маємо справу тут і зараз. Враховувати ретроспективу, що дає відповіді на багато питань. Розуміння цього впливає на те, яким буде майбутнє.

Ми маємо зафіксувати кілька речей. В першу чергу це те, що не варто забуватися в своїй оцінці ворога. Не можна його недооцінювати. Недооцінювати бажання росіян воювати та їх характер. Насправді кровожерливий і підлий.

Серед людей, з якими я служив, у квітні було декілька впевнених у тому, що відступ росіян з-під Києва, Чернігова і Сум – це початок стрімкого кінця. Дуже наївно. Свідчить якраз про те, що люди не знають, з ким мають справу. І одним з елементів цієї раціональності є усвідомлення реалій.

Експансія – основа московської державності. Сенс її існування, спресований щільним пластом протягом сотень років. Пласт цей складається з крові та кісток. Величезна частка їх – українські. Так було завжди. Війна в них у крові, якої вони бажають постійно. Кількість воєн та їх характер за всю історію – тому підтвердження. Більше того, бажання подавити чужу волю, обурення з приводу того, що жертва агресії пручається – це сильна мотивація для них.

Виходить замкнуте коло. Якщо ви підкоряєтесь їх волі, йдете на поступки і так далі, вони тиснуть далі і вимагають більшого. Коли чините спротив, отримаєте ще більший тиск, породжений, зокрема, безкарністю за попередні зазіхання. Але вибір у вас невеликий. Кінець буде однаковий.

Просто якщо не чинити спротив – вас точно чекає підкорення і дуже ймовірне знищення. А якщо чините – хоча б є шанси. Вони відповзають або домовляються лише у відповідь на достатню силу спротиву. Це великою мірою наша історія. Але щодо України ставки для росіян вищі. Захмарні.

Щоб ні в кого не було сумнівів: воювати вони будуть скільки зможуть чи скільки доведеться. Вони вкинуть в горнило цієї війни стільки людей, скільки взагалі зможуть. І навіть якщо всі загинуть, а лишиться один, але вони зітруть нас, так і буде.

Для того, щоб цій силі протистояти, треба самим бути відповідною силою. З цього витікає необхідність нам перелаштовуватися на марші й ставати ефективнішими.

Одна зі стратегічних цілей Путіна і глибинного росіянина, якого він репрезентує, – це знелюднення України. Якщо вони не можуть одразу захопити землю, то можна спочатку вижити звідси людей, які вважають себе українцями. Це довга стратегія, але і втілюється вона довго. Це одна з причин, чому нам треба більшу частину проблем цього протистояння вирішувати вже якнайшвидше. Усі ці удари по електростанціях, лікарнях, житлових будинках, школах тощо, це якраз про знелюднення. Вони роблять усе, щоб жити тут стало нестерпно.

Отже, якщо вони не можуть всіх убити, то намагаються нас вижити з нашої країни. Попри санкції, допомогу, яку нам надають. Не варто також недооцінювати їх впертість в цьому плані. Попри очевидну шкоду для себе, вони вчепилися в нас і не відпустять, поки ми їх не розгромимо.

Вроджена і культивована сотні років жорсткість нікуди не поділася. Безкарність за найбільші злочини значно розширює межі дозволеного. Процес на тій стадії, коли відкласти вирішення нагальних питань для нашої перемоги "на завтра", означає, що в нас не буде "завтра".

І одним з цих питань є робота з якісним задіянням людського потенціалу. В тому числі у ЗСУ. Це критично важливо, бо його нераціональне використання краде у нас ресурс. І якщо ми будемо витрачати його бездумно, то в кількісному плані росіяни нас просто задушать.

Сьогодні ми вже знаємо, на що здатні. Ми усвідомлюємо свою мету. І тепер важливо тверезо цінувати ситуацію. Немає абстрактних ЗСУ, які все зроблять, а хтось буде спостерігати за цим як за гладіаторськими боями. Суспільство має повністю усвідомлювати обсяг задач, які перед нами стоять.

Росіяни перед вторгненням обманули самі себе. Не варто повторювати їх помилку і робити те саме.

Оригінал