Завтра піду втретє. Фільм, який я дуже раджу подивитися

Українське кіно, яке не гірше за стрічки Гая Річі

Так, я вас тут попереджу, а ви як собі хочете. Завтра (2 грудня) і у понеділок на фестивалі "Молодість" (кінотеатр "Жовтень") показуватимуть "Памфір". Можна довго розповідати про цю стрічку, але якщо не підете – будете лошарами. От вам моя кінокритична думка.

Щоб вас заманити, використаю класичний прийом продавчинь на базарах: та я сама дивилася вже двічі, і знайомі мої дивилися, і третій раз підемо.

Головний герой – Памфір, супермужик. Він приїздить із заробітків до сім'ї та у зʼ'язку з обставинами мусить почати те, що давно закинув – тягати контрабас. Обставини такі: його син підпалює Дім молитви і за це потрібно заплатити компенсацію. Дружина у Памфіра – не менш крута, а то і більш. Актори зіграли так, що у кожного з цих трьох одразу закохуєшся і починаєш кожному співпереживати.

Якщо хочете порівнянь, то є багато моментів, які ріднять "Памфір" із стрічками Гая Річі. Це кримінал, специфічний гумор та герої, які так розмовляють, шо часом треба субтитри.

Найсильніша сторона цього фільму, вочевидь, саме візуальна. Це робота художників, костюмерів та оператора. Зйомки – складні, одним кадром фільмували велелюдні, різнопланові сцени, тому це варто зацінити. Оператор – Микита Кузьменко, який знімає саме так: складно, оригінально та о**єнно красиво. Недавно він отримав нагороду як за "Памфір" (у Лондоні), так і за музичне відео As It Was Гаррі Стайлза, яке зняла Таня Муіньо і яке потрапило у номінацію на Grammy.

Режисер – Дмитро Сухолиткий-Собчук, від якого роками чекали на повнометражний дебют, бо було зрозуміло, що чекати є на що. Приємно, коли люди не розчаровують, а навпаки.

І останній аргумент. У фільмі є справді класна еротична сцена. Коротка, але яскрава. Я дуже рада, що наші режисери та актори нарешті перестають соромитися це робити.

Оригінал