Путін визнав, що його та Росію більше ніхто не поважає

Натомість вони отримують те, на що цілком заслуговують, – страх

Російський диктатор починає говорити, якамериканський комік Родні Денджерфілд, який постійно скаржився: "Мене не поважають". Тим часом Володимир Путін недавно почав вести схожу риторику та наполягати, щоб Захід ставився до Росії з повагою, – пише Олександр Мотиль для The Hill.

Путін рідко буває правий у чомусь, але цього разу потрапив у яблучко. Його і Росію справді не поважають.

Путін пояснює неповагу Заходу нібито укоріненою русофобією. Але це нісенітниця. Більшість людей у ​​країнах Заходу не думають про Росію. Вони мають інші турботи – податки, інфляція, безробіття і неефективність власних політиків. Деякі люди люблять Росію. Дехто відверто ненавидить. Але ненависників, безперечно, меншість.

Або принаймні їх було мало до геноцидної війни Путіна проти України. Вторгненням він зробив Росію та все російське токсичним. Зрештою, хто в здоровому глузді міг би захоплюватися диктатором, який загрожує світові ядерною війною, чи поважати країну, яка вбиває невинних чоловіків, жінок і дітей лише тому, що вони українці? Це все одно, що любити Адольфа Гітлера та нацистську Німеччину.

Путіну не заважало б запитати себе, чи зробили він і його країна хоч щось, щоб заслужити повагу. Зрештою, повагу отримують не всі. Вам потрібно заробити її. І ви зазвичай заробляєте, роблячи речі, які люди вважають корисними, вигідними, щедрими чи героїчними. Якщо хочете, щоб з вами поводилися як з добрим хлопцем, вам потрібно поводитися як добрий хлопець.

У цьому світі ні Путін, ні путінська Росія не заслуговують ні краплі поваги зі сторони порядних людей. Путін зруйнував російську демократію, вбив десятки своїх політичних противників, а також сотні простих росіян. Вкрав мільярди доларів. Уповноважив ФСБ робити те, що забажають, і встановив царство терору. Побудував фашистський режим і розпочав загарбницькі війни проти Грузії та України. А ще він знищує українські міста та села, відкрито й гордо здійснює геноцид, погрожуючи довести війну до країн Балтії, Молдови та Польщі.

Тим часом більшість росіян підтримували, терпіли та навіть вітали політику Путіна протягом більшої частини останніх 20 років його правління. Вони бачили, як він перетворював Росію на імперіалістичну, фашистську державу. Тріумфували, коли він вторгся на Донбас і в Крим у 2014 році. Дивилися в іншу сторону цього року, коли його війська обстрілювали українські школи, лікарні, торгові центри, театри та багатоквартирні будинки. Поведінка росіян може зробити їх співучасниками його злочинів, а може й ні, але це, звичайно, не привід для святкувань і поваги. Малодушність ніколи не заслуговує на повагу.

Не дивно, що Путін та Росія "не користуються повагою". Натомість вони отримують те, на що цілком заслуговують, – страх.

Світ боїться Путіна та Росію. І це правильно. Він показав, що може безтурботно миритися зі знищенням людей, у той час як дуже багато росіян показали, що вони були б щасливими дивитися в іншу сторону, навіть коли Путін та його приятелі грають із ядерною кнопкою.

Не дивно, що страх породжує ненависть і відсутність поваги. Страх також породжує пошук способів приручення чи, якщо потрібно, знищення об'єкта страху. Українці це чудово знають. Вони розуміють, що їхня боротьба з путінською Росією – екзистенційна. Вони можуть вижити лише у випадку, якщо зникне Путін та його Росія.

Вибір за Путіним. Все, що йому потрібно зробити, щоб повернути повагу, яку він, як сам стверджує, хоче мати, – це покласти край масовим вбивствам українців, піти з їхньої землі й перестати брязкати ядерною зброєю.

Звичайно, він ніколи не став би чинити настільки очевидні речі. Саме тому, що він – Путін, кадровий офіцер КДБ, і віддає перевагу страху замість поваги. Путін мав би бути "антипутіним", щоб відмовитися від свого крайнього макіавелізму і зробити вибір на користь любові до ближнього.

Але якби Путін не був Путіним, він не був надзвичайно популярним у Росії фашистським диктатором.

Це покладає тягар змін на росіян. Вони повинні перестати бути путінцями і стати нормальними людьми, які хочуть жити в мирі з сусідами, які не поважають самодержця з хижими мріями про завоювання та поважати себе.

Для початку було б непогано відкинути безрозсудну пораду патріарха Російської православної церкви Кирила, що смерть на полі бою "очищає від усіх гріхів".

Таке перетворення не виходить за межі можливого. Більшість російської політичної культури – рабська. Але є й інші частини – гуманістична, звільняюча й терпима. Немає жодних причин, чому вся російська інтелектуальна та культурна еліта не могла б вплинути на таку зміну поглядів. Чи хоча б спробувати це зробити.

Переклад Gazeta.ua