Шлях України
Розповідала знайома. Бачила, в смітті риється хлопець, років 28. Нога перев'язана брудним бинтом. З-під нього щось сочиться. Розказує, батьки вигнали з дому, ногу поранив, лікарі відрізали частину м'яза і виставили на вулицю. Його словам вірить, бо в нашій країні можливо все. Я сам знав жінку яка вигнала з квартири сина з дружиною і малими дітьми. Квартиру продала й поїхала на курорт. Зараз живе у якогось мужика на хаті. Вигнанці ж кочували по друзях, поки їм не набридли, марно шукали роботу. Нарешті, зібрали торби й виїхали з міста. Дітей бачив у Харкові, просять милостиню. Картина сюрреалістична: вони в сірому обірваному одязі стоять на узбіччі тротуару, а повз них барвистою колоною снують люди...
Ми звикли на все заплющувати очі. Сприймаємо лиш те, що хочемо. Країна сповзла у прірву. Навколо лише демагогія.
Євросоюз? І не мрійте, забагато честі. Навіть в обіймах Росії будемо на задвірках. Сировинним придатком Великої Федерації! Про ставлення цієї країни до нас свідчить хоча б зустріч Путіна й Януковича, коли перший спізнився на неї, бо спочатку поїхав до байкерів.
Чого ж ми так пнемося до когось під крило. Плазуємо перед іншими, хоча, треба віддати належне, не забуваємо про власні інтереси. Чого вартий мовний законопроект, який не лише цьомкнув Росію, але й став плацдармом передвиборчого піару як провладної більшості, так і опозиції. Не даремно остання згорнула всі протести проти нього, мовляв виберете нас до Ради, тоді скасуємо.
Звичайно, мовний законопроект спрямований на введення російської як регіональної а потім і другої державної. Але навіщо в Україні визнавати штучну мову. Це не я вигадав, прочитав у одній мудрій книжці. Всі ж погоджуються, що протомовою Російської була слов'янська. А її, як відомо, створили Кирило й Мефодій. Взяли з нічого, а половину абетки із грецької стирили. І була вона сумна й страшна. Аж поки у неї не стали вкраплюватись, простонародні, протоукраїнські, слова. До цього не мали письмового відображення (хоча з цим також можна посперечатися), але завжди, навіть до приходу першого князя, були на вустах народу. Ми слов'янську збагатили й розвинули, з мертвої мови зробили живою. Тож вислів "Вєлікій і могучій русскій язик" тепер в мене асоціюється з анекдотичним образом бізнесмена з маленьким пенісом, який усім хвалиться величезною крутою автівкою.
А закидони про толерантність до мов безглузді, й проплачені відомо ким. Толерантність для безхребетних. Якщо країна не має власної твердої позиції, об неї витиратимуть ноги. А ми, повторюсь, замість того щоб іти власним шляхом, плазуємо й премось під чуже крило.
Націоналісти стверджують, що при владі зрадники, які працюють на Росію. Категорично не згоден. Щоб стати зрадником України, треба бути українцем. Тих же, хто у Верховній Раді, нічого з нашою державою не пов'язує.
