Мєнти

В Донецьку активіст  "Дорожнього контролю" врятував хлопця від даїшиків. Міліціонери хотіли його розвести по повній, відібрали права, змусили дути в алкотестер без понятих і складання протоколу. Після втручання активіста, зробили попередження, що їхав із вимкненими фарами й відпустили.

Пригадав ще один випадок свавілля даїшників. Розказав знайомий.

"Недавно їхав по трасі Київ-Харків. Тормозить міліціонер, молодий такий, ніби тільки диплом отримав. Я одразу на мобільному диктофон увімкнув, який не який доказ, раптом що. Так от, підходе він, руку до фуражки, одразу просить документи.

"Добре, - відповідаю. - Але й ви представтесь".

Той на мене глянув як на шмат лайна, дістав посвідчення, під ніс тикнув.

"Довольний", - питає.

"Зараз ваші дані перепишу, - кажу. - тоді буду довольний".

"Не маєш права," - Мєнт посвідчення одразу в карман.

Хоча по закону, якраз-таки маю. Та цього казати не став, відчував, зі слів не повірить. Поліз в бардачок за книжкою "Як вберегтися від штрафів ДАІ".

Тим часом мєнт мої документи роздивляється.

"Відкрий багажник", - каже.

"Відкрию, а ви тим часом поясніть причину обшуку, приводьте двох понятих і починайте складати протокол", - відповідаю. Той в ступор.

"Ти що, дуже розумний, - починає дратуватися. - Я прошу, відкрий багажник".

"Я знаю ті ж закони з дорожнього руху, що й ви, а за пунктом 2.14 правил дорожнього руху я маю право знати причину зупинки транспортного засобу. Бо згідно  кримінально-процесуального кодексу України, частина 1 стаття 177, його дозволено проводити в трьох випадках. Скажіть, під який підпадаю я", - намагаюсь відповідати обережно, бо ж може запросто арештувати й пришити, нібито, опір органам.

Мєнт розгубився. Явно не чекав, такого повороту.

"Слухай, тобі проблем хочеться, - каже, - давай мирно все вирішимо"

"Що маєте на увазі", - корчу з себе дурня.

"Ну, полтіннік й розбіжимся"

От, думаю, пощастило, такого "розумного" даїшника ще пошукати треба.

"Ні, давай протокол складати", - відказую й піднімаю руку з телефоном так, щоб побачив.

"Що це", - питає.

"Диктофон, - кажу. - Вас же знімати не можна, так я записую".

Той документи одразу віддав й відпустив.

Їду далі, думаю, точно пощастило, записувати без його згоди я ніякого права не мав. Але ж чого у нас частина міліціонерів такі "мудрі".  Вони що, йдуть на службу, щоб з простих людей бабок збити. Я ж звичайний трудяга, пахаю за якусь копійчину, а вони останнє хочуть забрати. Ніби їм влада в голову вдарила, почуваються безкарними. Ходять в фуражечках набакир, помахуючи жезликом. А ти проїжджаєш поз і втягуєш шию в плечі, аби не помітили".

Ці два випадки одні із сотень тисяч. Напевно, тут є проблема в самій системі правоохоронних органів. Бо й серед правоохоронців у беркуті, СБУ, прокуратурі також є жадібні до грошей виконавці які не мають власної голови на плечах і з презирством ставляться до людей. І як їм, не дай Бог, скажеш не так слово, посадять.

Ні, безумовно є гарні непідкупні міліціонери, відмінні слідчі, які живуть своєю роботою. Які не вішають справи на перших ліпших, не намагаються збити гроші за допомогу, які не кришують наркопритони й не виправдовують злочинців ким би ті не були. Вони не шукають багатства чи слави, до таких не боїшся підійти на вулиці, щоб запитати дорогу. Вони не зволікають на виклики й не стоять склавши руки на місці злочину. Зупиняють автівки тільки за діло, а не для того, щоб докопатись хоч до чогось чи просто розвести водія на гроші.

Вони є, точно, я вірю в це. Може, їх навіть більшість. Але є й ті, інші... Чому?

Просто щоб працювати в правоохоронних органах, треба відслужити в армії. А хто в ній служить? Всі як один нормальні мужики? Якщо гнида приходить, то й армія не завжди з неї  людину зробить.